Дипломы, курсовые и рефераты!

13.4. Визначення точки беззбитковості Печать E-mail
Автор Oleg   
12.12.2013 г.
Істотним недоліком традиційного планування є одноваріантність планів. У реальній практиці, як правило, існує кілька варіантів розвитку подій. Тому на особливу увагу заслуговують методи планування, що дозволяють реалізувати один із важливих принципів планування — його гнучкість.
Таким є метод «витрати—обсяг—прибуток», що його частіше називають аналізом беззбитковості або «break-even-point» аналізом (аналізом точки розриву). Він дозволяє:
— визначити планові обсяги виробництва і продажу товару з точки зору їх беззбитковості;
— прийняти рішення щодо цільових розмірів прибутку;
— збільшувати гнучкість фінансового планування, ураховуючи можливі зміни в ціні реалізації, обсягу продажу, постійних і змінних витрат.
Суть методу аналізу беззбитковості полягає в пошукові критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство починає зазнавати збитків. Це можна визначити одним із двох способів — графічним чи за допомогою формули норми беззбитковості. Графічний спосіб знаходження точки беззбитковості виробництва розглянемо на прикладі молочної ферми КСП-агрофірми «Перемога».
Для визначення планової величини продажу, яка відповідає беззбитковому станові підприємства (продукту), необхідно знати три величини:
1) ціну реалізації одиниці товару. У нашому випадку було використано три реальних варіанти продажної ціни на молоко — 250, 300 і 400 грн. за 1 т молока базисної жирності. У табл. 13.4 наведено розрахунки виручки від реалізації продукції молочної ферми на 390 корів (молока, телят і гною) за продуктивності корів від 2000 до 9000 кг. Припускається, що все молоко буде реалізоване за вказаними цінами незалежно від напрямів його використання (реалізація на ринку чи внутрішньогосподарське використання);
2) обсяг постійних (фіксованих) витрат, які в короткий період часу не пов’язані безпосередньо з обсягом виробництва і продажу продукції та змінами їх. До них належать амортизаційні відрахування, підтримувальний корм, засоби захисту тварин і рослин, орендна плата, проценти за користування кредитом, витрати на утримання апарату управління та ін. (табл. 13.6).

На особливу увагу заслуговує планування потреби і вартості підтримувального і продуктивного корму (табл. 13.5). Методика розподілу потреби кормів на підтримувальний і продуктивний ґрунтується на відокремленні частки продуктивного корму із загальної добової норми кормів (ц кормових одиниць) для корів з різною продуктивністю [40, с. 22—23; 52—54].
Що стосується оцінки кормів, то вона однакова для підтримувального корму за всіх рівнів продуктивності корів, що обумовлено однаковою структурою раціону. Вартість же 1 ц кормових одиниць продуктивного корму зростає з підвищенням продуктивності, бо високопродуктивні корови вимагають більш якісних, а отже, і дорогих кормів (з підвищеним вмістом перетравного протеїну, каротину, збалансованих за макро- і мікроелементами);
3) обсяг змінних витрат, які змінюються пропорційно обсягові виробництва. Це витрати на продуктивний корм, оплату праці основного виробничого персоналу, пальне і мастильні матеріали, транспортні витрати (у рослинництві — витрати на насіння, добрива) — табл. 13.6.

Частину витрат (на поточний ремонт обладнання, експлуатацію кормоцеху і т. д.) неможливо віднести безпосередньо ні до постійних, ні до змінних витрат. Тому їх доцільно виділити в окрему групу — змішані витрати — і потім розділити на постійні й змінні витрати. У нашому випадку це склало відповідно 10 і 90%.
Частину витрат (на поточний ремонт обладнання, експлуатацію кормоцеху і т. д.) неможливо віднести безпосередньо ні до постійних, ні до змінних витрат. Тому їх доцільно виділити в окрему групу — змішані витрати — і потім розділити на постійні й змінні витрати. У нашому випадку це склало відповідно 10 і 90%.
Підготовлені дані використовують для побудови графіка беззбитковості виробництва молока (рис. 13.2). Насамперед на осі абсцис через рівні інтервали відкладають продуктивність корів, а на нижній шкалі — валовий надій молока. На осі ординат відкладають шкалу грошової виручки і витрат, найвища точка якої відповідає сумі виручки від реалізації продукції за максимальної продуктивності корів. Бажано, щоб одержаний чотирикутник був близьким до квадрата. Потім проводять лінії грошової виручки за різної ціни реалізації молока, відкладають постійні й змінні витрати. Лінія останніх є одночасно і лінією сукупних витрат. З точки перетину їх з лінією виручки проводять перпендикуляр на лінію абсцис, що визначає критичний рівень продуктивності корів, за якого досягається беззбитковість виробництва. У нашому випадку цей рівень становить 2750 кг, якщо ціна реалізації молока 400 грн./т, 4300 кг — 300 грн./т і 5600 кг — якщо ціна реалізації 250 грн./т.

Для однопродуктової моделі точку беззбитковості, яка означає що виручка від продажу продукції підприємства дорівнює сукупним витратам (О  Ц = Пв + Зв  О), можна визначити за формулою
О=Пв/(Ц-Зв)
де О — обсяг продажу, Ц — ціна реалізації, Пв — величина постійних (фіксованих) витрат; Зв — величина змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції.
Точку беззбитковості можна розрахувати не тільки у фізичних, але й у грошових одиницях — гривнях. Тоді формула визначення точки беззбитковості буде такою:
О=Пв/(1-Зв/Ц)
Методика аналізу беззбитковості може застосовуватись також для визначення обсягу виробництва і продажу, необхідного для одержання цільової величини прибутку, а також для пошуку раціонального співвідношення між постійними і змінними витратами (18, с. 466—470).

Розрахунок точки беззбитковості — трудомістка і складна робота. Тому в країнах з розвиненою економікою фермери широко використовують результати розрахунків, виконаних науковцями для конкретних природно-економічних умов (табл. 13.7).
Последнее обновление ( 20.12.2013 г. )
 
« Пред.   След. »


© 2017 Дипломы, курсовые и рефераты!
Сайт создан: 11.2008
Автор: Джигора Олег dzhigora@gmail.com