Дипломы, курсовые и рефераты!

Тема 4. Регулювання фондового ринку Великобританії Печать E-mail
Автор Oleg   
12.12.2013 г.
Організація первинного та вторинного ринку цінних паперів. Лондонська фондова біржа. Особливості втілення принципу саморегулювання. Органи регулювання, їх функції та завдання. Напрями реорганізації системи регулювання.
Особливості організації ринку
• За обсягом капіталізації та обігу цінних паперів фондовий ринок Сполученого Королівства Великобританії міцно посідає третє місце у світі після США та Японії, а за обсягами міжнародних операцій з цінними паперами не знає собі рівних.
Вперше англійський ринок цінних паперів згадується у стародавніх хроніках ще за часів короля Едуарда І (1296 р.), який наказав публічно відшмагати кількох несумлінних лондонських брокерів.
Цінні папери публічних компаній в Англії продаються майже виключно на фондовій біржі. Причому, якщо у США на фондовій біржі здійснюється вторинний обіг цінних паперів, то у Великобританії фондова біржа є найважливішим елементом первинного ринку. Значна частина нових емісій проводиться саме через фондову біржу. Цінні папери, які не мають котирування на біржі, не будуть пропонуватись публіці, тому емісія цінних паперів завжди супроводжується їх допуском на фондову біржу.
• На сьогодні Лондонська фондова біржа (London Stock Exchange, LSE) міцно посідає третє місце у світі по капіталізації, тобто за величиною курсової вартості акцій, які котируються на ній, та за обсягами обігу. Порівняно з біржами інших країн на Лондонській фондовій біржі (ЛФБ) здійснюється найбільша кількість операцій з акціями іноземних емітентів, понад 40 % її обороту припадає на такі акції. На ній мають лістинг близько 500 іноземних емітентів. Значна частина угод на ЛФБ укладається та виконується в рамках Автоматизованої системи котировки фондової біржі (Stock Exchange Automated Quotation System, SEAQ). Всього у SEAQ обертається приблизно 3000 цінних паперів; система дозволяє вводити до 70 тис. замовлень на годину. Для цінних паперів, які не потрапили до SEAQ (а це насамперед акції, які не мають лістинга), існує Альтернативна система торгівлі на біржі (The Stock Exchange Alternative Trading Servise, SEATS).
Одночасно Лондон посідає друге місце після США у сфері торгівлі похідними цінними паперами — опціонами та ф’ючерсними контрактами. Торгівля опціонами на цінні папери, фондові індекси та на валюту здійснюється на двох англійських біржах:
• Лондонській міжнародній біржі ф’ючерсів та опціонів (London International Financial Futures Exchange, LIFFE) (створена у 1982 р., була першою біржею фінансових ф’ючерсів, яка знаходилась поза межами США; після об’єднання з ринком опціонів ЛФБ у 1992 р. перетворилась на одну з найбільших спеціалізованих бірж похідних цінних паперів у світі);
• Лондонській біржі цінних паперів та їх похідних (The London Securities and Derivatives Exchange, OMLX).
Торгівля опціонами і ф’ючерсами на товари ведеться на трьох товарних біржах: Лондонській біржі металу (London Metal Exchange Ltd, LME), Міжнародній нафтовій біржі (International Petroleum Exchange of London Ltd, IPE) та Лондонській товарній біржі (London Commodity Exchange, LCE).
Законодавча база регулювання
• Перші закони про компанії у Великобританії були прийняті ще у ХІХ столітті і періодично доповнювались та вдосконалювались. На сьогодні основним законом, який регулює діяльність компаній і в якому обумовлюються права акціонерів, є Закон про компанії (Companies Act, 1985—1989 рр.).
Компанії, за цим Законом, поділяються на дві категорії: приватні (private) та публічні (public). Приватні компанії не можуть вдаватися до публічного (відкритого) продажу своїх акцій. Їх акціонерний капітал належить обмеженому колу інвесторів, в їх назві обов’язково присутня абревіатура Ltd (Limited). Публічні компанії можуть випускати і розміщувати акції серед необмеженого кола осіб, що висуває перед цими компаніями ряд вимог. У назві таких компаній обов’язково присутня абревіатура Plc (Public limited company).
• Прийнятий у 1986 р. Закон про фінансові послуги формально встановив контроль держави над фондовим ринком. Зазначений закон передбачає обов’язкове ліцензування діяльності з цінними паперами, тобто інвестиційного бізнесу. Під останнім розуміється купівля-продаж на комісійних засадах або за власний рахунок цінних паперів (інвестиційних цінностей); організація торгівлі цінними паперами (біржова діяльність); управління інвестиціями третіх осіб (довірче управління); надання консалтингових послуг; організація та управління інститутами колективного інвестування (наприклад, юніт-трастами). Дія Закону про фінансові послуги поширюється не тільки на цінні папери, але й на інші фінансові інструменти, тому у Законі застосовується термін «інвестиції», а не цінні папери. При цьому під інвестиціями розуміється, окрім загальноприйнятих цінних паперів (включаючи похідні), також ф’ючерси та опціони на валюту, золото та інші дорогоцінні метали (але не самі метали) і довгострокові страхові поліси.
Цей Закон передбачає карну відповідальність за діяльність без ліцензії, поширення помилкової або недостовірної інформації, приховування суттєвої інформації. Максимальним покаранням може бути тюремне ув’язнення терміном на 7 років або штраф у необмеженому розмірі (або те й інше одночасно).
• У червні 1998 р. набрав чинності Закон про Банк Англії, згідно з яким функцію банківського нагляду передано від центрального банку до The Financial Services Authority (FSA), а роль Банку Англії зводиться до розробки і проведення грошової політики.
Система регулювання
• Фінансовий ринок Великої Британії регулюється різними державними установами.
Міністерство фінансів займається питаннями, пов’язаними з виконанням Закону про фінансові послуги, визнанням закордонних інвестиційних бірж, контролем над виконанням фондовою біржею своїх функцій як офіційної установи, що займається лістингом цінних паперів. До сфери компетенції Міністерства фінансів входить, крім того, допомога закордонним регулюючим установам згідно із Законом про акціонерні товариства, а також зв’язок (через Банк Англії) з Комісією з питань діяльності фінансових організацій та Комісією з питань діяльності товариств із стопроцентним власним капіталом.
Міністерство торгівлі та промисловості здійснює ліцензування і нагляд за діяльністю страхових компаній, правозастосування згідно із Законом про неплатоспроможність (Insolvency Act, 1986), проводить розслідування і притягнення до відповідальності в межах Закону про компанії. Крім того, це Міністерство взаємодіє зі спеціальною Комісією по дотриманню справедливої діяльності.
Банк Англії регулює та контролює ринок державних облігацій, ліцензує діяльність депозитарних установ відповідно до Закону про банківську діяльність. Разом із Комісією з цінних паперів і ф’ючерсів (Securities and Futures Authority, SFA) Банк Англії ліцензує маркет-мейкерів, що здійснюють операції з державними цінними паперами. Банк також виступає агентом уряду при розміщенні державних облігацій, відповідає за автоматизовану систему торгівлі державними облігаціями, надає рекомендації для вступу в члени ЛФБ. Представники Банку Англії включені до складу практично всіх професійних фінансових організацій. Загалом Банк Англії реалізує свою політику не на основі конкретних законів, а шляхом рекомендацій, які, проте, неухильно виконуються.
Комісія з питань діяльності фінансових товариств займається ліцензуванням та наглядом за діяльністю фінансових товариств.
Комісія з питань діяльності товариств зі стопроцентним власним капіталом займається ліцензуванням та наглядом за діяльністю товариств зі стопроцентним власним капіталом.
Страхове товариство «Ллойд» відповідає в цілому за власний страховий ринок і контролюється Міністерством торгівлі та промисловості.
• Недержавні регулюючі організації у Великобританії поділяються на три групи:
1) визнані саморегулівні організації (СРО);
2) визнані професійні організації (ПО);
3) визнані фондові біржі та розрахунково-клірингові палати (ФБ та РКП).
На сьогодні у Великобританії діє дев’ять визнаних ПО, для членів яких Законом про фінансові послуги встановлено спеціальний режим діяльності. Це стосується представників певних професій, в яких головна діяльність співпадає з професійною, але які водночас здійснюють інвестиційні операції. Такі фірми мають право займатися інвестиційним бізнесом за умов, що вони отримали дозвіл на провадження як основної діяльності (наприклад, адвокатська або бухгалтерська практика), так і інвестиційної. Подібні дозволи мають понад 16 тис. фірм. Визнані ПО здійснюють контроль за діяльністю таких самих фірм, як і відповідні СРО.
До визнаних ПО належать:
Асоціація атестованих бухгалтерів (Association of Chartered Certified Accountants, ACCA);
Інститут реєстраторів (Institute of Actuaries, IA);
Інститут ліцензованих бухгалтерів Англії та Уельсу (The Institute of Chartered Accountants in England and Wales, ICAEW);
Інститут ліцензованих бухгалтерів Шотландії (The Institute of Chartered Accountants of Scotland, ICAS);
Інститут ліцензованих бухгалтерів Ірландії (The Institute of Chartered Accountants in Ireland, ICAI);
Реєстраційна Рада страхових брокерів (Insurance Brokers Registration Council, IBRC);
Спілка юристів (The Law Society, LS);
Спілка юристів Північної Ірландії (The Law Society of Northern Ireland, LSNI);
Спілка юристів Шотландії (The Law Society of Scotland, LSS).
Визнані інвестиційні біржі (ВІБ):
Лондонська фондова біржа;
відкрите акціонерне товариство «Tradepoint»;
Лондонська міжнародна біржа ф’ючерсів та опціонів;
Лондонська біржа цінних паперів та їх похідних;
Міжнародна нафтова біржа;
Лондонська товарна біржа;
Лондонська біржа металу.
ВІБ відповідають, окрім здійснення інших належних функцій, за порядок у проведенні операцій з інвестиціями та захист інвесторів.
Єдиний на сьогодні офіційно визнаний кліринговий центр — Лондонська розрахунково-клірингова палата (The London Clearing House Ltd, LCH), яка займається клірингом та транзакціями на чотирьох біржах похідних цінних паперів (LIFFE, IPE, LCE, LME) та фондовій біржі Tradepoint.
• На сьогодні фондовий ринок Великобританії перебуває у стані структурного реформування. З приходом до влади лейбористів система, яка до цього існувала, реорганізується: створюється super SIB шляхом приєднання до нього SFA, IMRO, PIA (див. далі) і підрозділів банківського нагляду Банку Англії. Уряд планує ухвалити новий закон, який протягом двох років об’єднав би їх в одну організацію — FSA. До прийняття нового закону існуючі організації продовжуватимуть нести відповідальність за певні сегменти фінансового сектора. Реорганізація відбуватиметься у кілька етапів до повної передачі FSA повноважень з регулювання діяльності всіх учасників фондового ринку і повної ліквідації СРО.
FSA створюється на базі SIB з приєднанням саморегулівних організацій та передачею функцій банківського нагляду, департаменту з питань страхування Казначейства та Комісії з питань будівельних і дружніх товариств. На сьогодні FSA регулює фінансову діяльність, ліцензує банки, інвестиційні фонди та компанії, здійснює нагляд і контроль. Найближчим часом, після прийняття Закону про фінансові послуги та ринки, сфера регулювання FSA поширюватиметься на всі, без винятку, фінансові установи.
Завдання і повноваження регулюючого органу
• Спеціальний орган — Рада з цінних паперів та інвестицій (SIB) — наділена винятковими повноваженнями щодо регулювання ринку. За статусом це — некомерційна компанія, учасниками якої є представники різних фірм, що працюють на фондовому ринку. Формально вона підпорядкована Казначейству, але фактично є незалежною установою. У своїй діяльності Рада керується «10 принципами і 40 основними правилами», які включають найзагальніші принципи регулювання.
Головні завдання Ради у галузі контролю за регулюванням інвестиційного бізнесу у Великобританії полягають у:
• захисті інвесторів, особливо приватних, від шахрайства з боку інвестиційних фірм, фінансово нездорових інвестиційних фірм або ненадійних фінансових консультантів;
• розвитку нормальних та впорядкованих інвестиційних ринків, тобто ринків, вільних від зловживань;
• запобіганні банкрутству інвестиційних компаній та пом’якшенні наслідків подібних банкрутств.
Рада досягає поставлених завдань через здійснення таких функцій:
• контроль за діяльністю регулюючих установ;
• впровадження стандартів для фірм і регулюючих установ;
• проведення, у разі необхідності, перевірок фірм, які підозрюються у порушенні існуючих правил роботи, та вжиття заходів правозастосування;
• керування регулівною системою, що підпадає під дію Закону про фінансові послуги;
• регулювання певних схем і фірм (у невеликій кількості) спільного інвестування;
• надання послуг інвесторам, суб’єктам ринку та іншим регулюючим установам.
Організаційна структура Ради з цінних паперів та інвестицій. Рада є недержавною установою, що діє у межах прав, окреслених Законом, та наділяється повноваженнями за рішенням Міністерства фінансів та ухвалою британського парламенту. Діяльність Ради фінансується за рахунок податків, що сплачують учасники ринку. Правління Ради, у тому числі голова Правління та виконавчий директор, призначаються за спільним поданням міністра фінансів та голови Банку Англії. Закон передбачає надання Радою щорічних звітів міністру фінансів, який, у свою чергу, подає звіти до парламенту.
Члени Правління (які, зазвичай, не є державними службовцями) відповідають за розробку стратегії Ради в цілому, в той час як оперативне управління діяльністю працівників Ради здійснюється виконавчим директором. У Раді працюють представники різноманітних професій — фінансисти, юристи, бухгалтери.
Контрольна функція Ради:
• кожна організація має надати свій щорічний план, що окреслює робочі завдання, план роботи та наявні ресурси для виконання власної регулюючої функції в межах Закону про фінансові послуги на наступний рік;
• проводиться перевірка ефективності роботи організацій, зокрема таких аспектів, як моніторинг, правозастосування, робота зі скаргами на учасників ринку;
• співробітники Ради залучаються до інспекційних груп регулюючих установ під час проведення перевірок;
• працівники Ради регулярно отримують та вивчають інформацію щодо діяльності інспекційних груп.
Рада розробила десять основних принципів діяльності інвестиційних фірм:
чесність — фірма повинна працювати чесно та справедливо;
професіоналізм, дбайливість і старанність — фірма повинна працювати професійно, дбайливо та старанно;
ринкова діяльність — фірма повинна дотримуватися високих стандартів у проведенні власної ринкової діяльності. Крім того, фірма має додержуватися вимог або правил, що діють час від часу, в межах власних принципів або правил роботи;
інформація про клієнтів — фірма повинна вимагати від своїх клієнтів, яких вона консультує або від імені яких працює, надання інформації щодо обставин та інвестиційних цілей останніх в тому обсязі, в якому це необхідно для виконання зобов’язань фірми перед клієнтами;
інформація для клієнтів — фірма повинна дбати про своєчасне надання клієнту інформації, викладеної доступно, з тим, щоб клієнт мав змогу прийняти виважене та обґрунтоване рішення. Фірма повинна також надавати клієнту повний і точний звіт про виконання своїх зобов’язань перед ним;
конфлікт інтересів — фірма повинна або уникати будь-якого конфлікту інтересів, або, у разі виникнення конфлікту, забезпечити справедливе ставлення до всіх своїх клієнтів шляхом надання інформації, додержання правил конфіденційності тощо. Фірма не має права безпідставно віддавати перевагу власним інтересам перед інтересами своїх клієнтів. Якщо належним чином поінформований клієнт має підстави очікувати від фірми пріоритетного ставлення до своїх інтересів, фірма повинна виправдати його очікування;
фонди клієнта — у випадку встановлення контролю над фондами клієнта або прийняття відповідальності за них фірма повинна забезпечити належний захист цих фондів шляхом відособлення та ідентифікації або в якийсь інший спосіб згідно з прийнятими на себе зобов’язаннями;
фінансові ресурси — фірма повинна мати власні фінансові ресурси, достатні для виконання своїх інвестиційних зобов’язань та покриття супутніх ризиків;
внутрішня організація — фірма повинна мати відповідну організацію власної роботи, належним чином оформлювати звітність. Якщо фірма реалізує інвестиційну діяльність силами власного персоналу, вона має забезпечити його необхідну професійну підготовку і нагляд, а також розробити процедуру дотримання відповідних вимог;
взаємодія з регулюючими організаціями — фірма повинна підтримувати нормальні робочі відносини з регулюючою установою та своєчасно надавати необхідну інформацію.
Саморегулювання
• Сьогодні у Великобританії існують три СРО:
1. Комісія з цінних паперів і ф’ючерсів (SFA), яка регулює діяльність близько 1,3 тис. ліцензованих фірм, що здійснюють інвестиційну діяльність з цінними паперами, єврооблігаціями, фінансовими і товарними ф’ючерсами. Крім того, до сфери регулювання SFA входять питання корпоративних фінансів, а також позабіржова торгівля цінними паперами. Приблизно половина фірм, що регулюються SFA, належать іноземним власникам.
SFA має досить широкі повноваження на фондовому ринку і виконує більшість функцій, які в інших країнах закріплені за державними органами (у США — SEC, в Японії та Франції — Міністерство фінансів).
До цих функцій належить і ліцензування компаній з цінних паперів. Фірма, яка стала членом SFA, зобов’язана дотримуватись всіх її вимог і правил і надавати різноманітну інформацію про свою діяльність. SFA періодично проводить інспектування компаній з цінних паперів, перевіряючи директорів і службовців і вимагаючи надання будь-яких документів обліку.
Як правило, при виявленні порушень законодавства про цінні папери SFA видає розпорядження про їх усунення. Найбільш серйозним покаранням, яке застосовує SFA, є штрафи (для фізичних осіб до 100 тис. фунтів стерлінгів) та виключення фірми з членів цієї організації, що автоматично закриває їй доступ на ринок, оскільки діяльність без ліцензії є карним злочином. SFA також керує компенсаційним фондом (на зразок американського SIPC), створеним відповідно до Закону про фінансові послуги, який компенсує втрати інвесторів у випадку банкрутства інвестиційного інституту.
2. Організація інвестиційних керуючих (Investment Management Regulatory Organisation, IMRO), яка регулює діяльність інститутів колективного інвестування (близько 1,1 тис. фірм), що керують різноманітними фондами, у тому числі роботу керуючих інвестиційними фондами (портфелями), пенсійними фондами, трастами, рад опікунів цих трастів, менеджерів нерегульованих спільних інвестиційних схем.
3. Комісія з приватного інвестування (Private Investment Authority, PIA), яка регулює діяльність понад 4 тис. фірм, у тому числі незалежних фінансових радників, що консультують дрібних інвесторів або діють від їх імені. PIA є головним органом нагляду за діяльністю компаній, що діють на ринку страхування та інвестицій, у т. ч. товариства взаємного страхування, загальних юніт-трастів та інвестиційних компаній.
Последнее обновление ( 20.12.2013 г. )
 
« Пред.   След. »


© 2017 Дипломы, курсовые и рефераты!
Сайт создан: 11.2008
Автор: Джигора Олег dzhigora@gmail.com