Дипломы, курсовые и рефераты!

1.2. Індія Печать E-mail
Автор Oleg   
12.12.2013 г.
Країна багатомовна, є однією з батьківщин людської цивілізації, володіє прекрасними умовами (клімат, ґрунти, річки, океан, багатий рослинний і тваринний світ, надра), з високою щільністю й масою населення. У долинах річок – зрошуване землеробство, яке дає високі стабільні врожаї злакових, овочів, плодів, бавовни, цукрової тростини, чаю, кави. Є розвинуте тваринництво. Це країна дорогоцінних каменів, країна прянощів. В океані перлини, риба, водорості. Надра створили хороші умови для розвитку ремесел. Кастовість стимулювала у ремісників високий професійний рівень і збереження навиків майстерності шляхом передачі його в спадщину (В торгівлі з Римом Індія мала велике позитивне сальдо).
Розпад родоплемінного устрою в умовах специфіки аграрних відносин (земля – власність сусідської общини), а звичаї, і традиції закріпили владу родоплемінної аристократії – (магараджів) земля стає їх власністю. Доля багатьох членів общин – страждання й злидні, хвороби. Але різкого розшарування в сусідській общині немає, а поза общиною (раби) – панує голод. Країна сусідських общин з традиціями родоплемінного строю, міста не отримали широкого розповсюдження. Тому й релігія тут своєрідна – це індуїзм. Його характерна риса в тому, що це не тільки релігія, але й складова система світогляду, світосприймання, включаючи в себе і філософський, і соціальний, і релігійний компоненти, вони тісно переплетені (єдність у різноманітності) і взаємо значущі, більше філософії, від теїзму до софістики і матеріалізму.
Тут особливе місце в житті людини займає духовність. Індус повинен заучити Веду, яка має надлюдське походження. Вона одкровення і закон прабатька людства і всього космосу – Ману. Вона не продукт, породжений між особистісними, міжлюдськими відносинами, вона не залежить від авторитету. Обов’язок індуса, його повинність – дхарма – виконувати закони Веду, закони Ману. Трактування Веди, як кажуть закони Ману – обов’язок брахманів – вищої касти. Закон Ману – друга каста – Кшатрії - воїни управлінці, що охороняють безпеку народу і здійснюють управління. В систему каст входять також ті, хто сіє та оре, хто пасе та слідкує за тваринами, хто виробляє ремісничі вироби, хто працює на ринку – вайшью. Всі вони входять в своєрідну общинну організацію, пов’язану родоплемінними традиціями і звичаями. За межею цих общин знаходяться раби-шудри. Шудри по Ману – колективна власність вищих каст (так було і в Спарті). Як і в інших країнах, рабство сусідить з общиною.
Головний моральний обов’язок індуса – виконання вчення про карму (обов’язок, призначення), яке існує в сучасному його житті. Це виконання вимог Вед. Характер і доля людини – результат її дій в цьому або минулому його житті, але не виключається і вплив дії інших. “Людина, що страждає, і страждає несправедливо, здається індусу, такою, що сплачує борг, або таким, що накопичує капітал для іншого життя. Людина, що насолоджується здоров’ям і багатством, має усвідомлювати, що вона витрачає більше, ніж заробила, і що тому їй слід сплатити борг за допомогою нових зусиль” - пише Макс Мюллер в кінці ХІХ ст. (“Шість систем індійської філософії” с. 172).
Людина при народженні вводиться в складну структуру суспільства як одна з його комірок. Кожен має сусідів, і вищих і нижчих, кожен член касти має свої права і обов’язки, навіть зовнішній вигляд. Краще виконати погано свою карму, ніж добре чужу. Є покарання в переродженні – людина може прийняти образ собаки чи черва.
Для індуса, думка, що душа людини після його смерті переселяється в тіло тварин чи рослин не підлягає навіть запитанню.
Філософія релігії індусів – відчуття себе частиною Всесвіту, слідування її космічним законам. Релігія – це життя, а життя – релігія. Філософія Індія базується на дусі, який вище простої логіки. Всі системи філософії покояться на визнанні інтуїції, висновках і ведах. Розум підпорядковується інтуїції. Життя не може бути пізнано одним логічним розумом, самосвідомість не верховний суддя. За межами свідомості – інтуїція, одкровення, космічна свідомість, Бог є надсвідомість.
В індійській філософії немає ідентифікованих понять суб’єкта та об’єкта, зла і добра, причини і наслідку. Веданта виходить з того, що причина зберігається в наслідку, а отже їх протиставлення не має основи. Наслідок не є заново виробленим чи створеним, а він є лише новим проявом, так як причина ніколи не знищується. Є тотожність також і суб’єкта і об’єкта, є їх синтез. “Веданта базується переважно на синтезі суб’єкта і об’єкта, на ототожненні причини і наслідку, Я і Це, що складає характерну ознаку Веданти, що відрізняє її від всіх інших філософій.” Мюллер (c. 171).
“Людина, що досягла знання і брахмана, кажуть в Упанішаді, Навіть при житті вище за різницю добра і зла, вона не може ділити нічого, що вважається добром, і нічого , що вважається злом.” (c. 169)
Веданта відводить особливе місце знанням. “Вражений лихами і преходящестю цього світу, вирішує об’явити, що навіть Логос – є лише результат незнання і визнати знищення цього незнання вищою метою, вищим благом людини... що доброта і добродетель, віра і справи – необхідні як підготовка, навіть як необхідна умова для досягнення того найвищого знання, що повертає душу до її джерела, до її батьківщини, відновлює її істинну природу, і її істинне Я в брахмані.” (c. 183).
Життя – кругообертання чотирьох епох: від Золотого віку до сучасності по низхідній; занурення в обман, неробство, бруд і хвороби. Завершується все це світовою катастрофою. Гине все. Так само – у християнства та ісламу. (Це судний день). Але народжується Брахма – і знову все спочатку. Чередування світових епох не припиняється. Безначальний і безкінечний світ, тут немає церкви, бо ж хто візьме на себе керівництво космічним світосприйняттям? Немає дуалізму Добра і Зла. Немає поняття первинного гріха. Людина – частина живої й неживої природи. Нескінченний Абсолют. На одному полюсі чиста матерія, на другому – чистий дух, у якому розчинилася матерія. Безкінечне становлення: у каміння, у рослини, які відрізняються тим, що в них є часточка Вищого Духу (сьогодні встановлено, що рослини «бачать», «чують», «розмовляють»), у тваринах і на порядок вище – у людини. Та є й ті, котрі пройшли великий шлях духовної досконалості. Удосконалюючи себе, людина сприяє покращенню світу, зростанню його духовності, але не може змінити його призначення. Тут вплив кастового поділу. Є чотири сенси життя: матеріальний, біологічний, інтелектуальний і духовний. Соціальна практика індуїзму: касти, карма (шлях, призначення), драхма (просвітління, рух до духовного).
Але ортодоксальний індус має спочатку стати господарем, а це вже раціоналізм. А созерцательним життям в лісі чи печері може зайнятися лише після виконання цього боргу. Тому не зовсім обґрунтовані ідеї, що для індуса первинні духовні, а не матеріальні, економічні інтереси, вони в єдності, а тому Сміт не міг з’явитися тут. Вочевидь, місіонерська діяльність протестантизму в Індії не могла давати доброї жниви. Вочевидь також, що не Марксизм-Ленінізм, а Гандізм зайняв панівну роль в ідеологічній боротьбі Індії в ХХ ст. і в цьому великим є значення кастовості і духовності.
В індуїзмі існує найсуворіша релігійна регламентація буденних справ і думок, самоконтроль віруючого (це у християн Бог на небесах читає справи у день Страшного суду).
Індуїзм спричинив вплив на іудаїзм, християнство, іслам. І якщо єресі цих релігій їх потрясали, то в індуїзмі немає місця єресям, бо ж немає Тори, немає Євангелія, немає Корана.
Індуська цивілізація пройшла тяжкі історичні випробування. Вона пройшла магометанське завоювання, з його пропагуванням Корану, Християнське місіонерство, що намагалося розгойдати устої індійського суспільства.
Індуська цивілізація випробувала багатовікове британське панування. Це була боротьба двох цивілізацій. Європейська цивілізація, шляхом грабування та насилля, намагалася покорити Індію, нав’язати європейську мораль. В якісь мірі ринкові відносини тут розвивались, йшов розвиток промисловості, але за все це народи Індії заплатили високу ціну – мільйони загинувши ремісників, що були платою за індустріальну цивілізацію. Але діалогу філософії Схід-Захід не було. Панував культурний імперіалізм.
Сьогодні Індія – країна, що динамічно розвивається, з більш ніж міліардним населенням, з успіхом впроваджує інформаційні технології.
Древні пророки Індії і її мудреці намагалися не копіювати, а творити. Сьогодні Індія встановлює зв’язок сьогоднішнього знання з древнім нагромадженням, а тому вона може стати одним з важливих факторів загальнолюдського прогресу.
Последнее обновление ( 20.12.2013 г. )
 
« Пред.   След. »


© 2017 Дипломы, курсовые и рефераты!
Сайт создан: 11.2008
Автор: Джигора Олег dzhigora@gmail.com