Дипломы, курсовые и рефераты!

РОЗДІЛ 3. АГРАРНА ТЕХНОЛОГІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ В АНГЛІЇ. ФІЗІОКРАТИ Печать E-mail
Автор Oleg   
12.12.2013 г.
ХIV–ХVІІ століття – історична епоха становлення ринкових відносин. Утворення світового ринку означало величезне розширення попиту при врахуванні його географічного різноманіття, збільшення ресурсів з огляду на можливість заміщення. Замовлення попиту, що безперервно збільшувався, привів як до організаційних, так і технічних й технологічних змін виробництва. З’явилися мануфактури, кредит, різні засоби сполучення. У політичному житті проявлявся парламентаризм, але у більшості європейських держав зміцнилося панування абсолютних монархій, які потребували грошей, солдатів, зброї. З’явилися банкіри, фінансисти. З’явилася економічна концепція, яка формувала економічну політику держав. Та, як говорив Геракліт: «Двічі в одну річку не ступиш». Європейська цивілізація перенесла смертельну загрозу агресивної Арабської цивілізації, її внутрішньо-національна суперечність швидко розвивалась по шляху ринкових відносин, що розширялися. Однак ступінь розвитку у національному розрізі диференційована. Вищу ступінь займає Англія. У сільському господарстві утвердилася нова організаційна економічна форма – фермерство. Воно обумовило темп розвитку сільського господарства, яке викликало захоплення у інших країнах. У ХVІІ столітті Англія була переважно аграрною країною. З 1685 року уряд стимулював вивезення пшениці. У 1706–1725 роках експорт становив 5,4 млн., у 1726–1745 роках – 7 млн., у 1746 – 9,5 млн. Однак, основна частина експорту Англії припадає на вовну. Це забезпечувало можливості технічного та технологічного удосконалення. У землеробстві утверджується чотирирічна сівозміна: сіяли зернові, трави, висаджували коренеплоди, поліпшився догляд за ріллям. Скотарство було переведене на стійлове утримання.
Якщо середня вага овець на продаж у 1710 році складала 12 кг, а рогатої худоби 167 кг, то у 1745 – 30 і 360 відповідно. Взаємодія рослинництва і тваринництва дозволила збільшити насичення ґрунту природними добривами. З’явилася рядкова сівалка, залізний плуг. Ці нововведення були доступні тільки крупному, а не дрібному фермеру. Почався процес розорення дрібних вільних селян. Закони запровадили нижню межу земельних площ, які здавалися в оренду – 80 га землі і більше, що було економічно неможливо для дрібного орендаря. З 1740 по 1788 роки число самостійних ферм збільшилося більш як на 40 тис. Та прогресувало не лише сільське господарство. Більша частина наукових відкриттів зроблена в Англії.
Розглядаючи сільське господарство Римської імперії періоду його розквіту, бачимо, що успіхи аграрної технологічної революції були значними. Якщо травосіяння дозволяло поновити природну родючість ґрунтів, а скотарство – вносити в цей ґрунт і природні добрива, то ці успіхи було забуті людством на величезний історичний строк. Тільки в Англії ХVІ–ХVІІ століттях вони відтворюються, але з внесенням нових елементів – 4-річна сівозміна, що дозволяє найбільш ефективно використовувати землі. «До землі-матері багатств була прикладена праця – батько добробуту. Земля виробляє цінності», – говорить Кене (с. 354). Земля, використовуючи енергію сонця, створює для людини необхідні блага для задоволення її життєвих потреб. Її їжа, одяг, житло, знаряддя праці своїм джерелом мають перероблену енергію сонця і дарів землі. Ця функція землі боготворилось людством з перших кроків його існування. Це боги родючості, боги дощу, боги морів і річок, боги полювання і бог Сонця, що стоїть на чолі всіх їх. Взаємодія Сонця і Землі у створенні цінностей можна ілюструвати прикладом В’єтнаму. Там у спекотну пору літа під впливом таїння льодовиків у горах вода у річці піднімається до метра за годину. Це спричиняє затоплення рисових полів. Там є рис, який росте з величезною швидкістю, встигаючи за підйом води. Та він росте без азотистих добрив. Виявляється, що в ньому у міжклітинному просторі знаходяться бактерії, які фільтрують атмосферний азот. Так, якщо внести ці бактерії у помідори, їхня врожайність підвищиться. Це ще один резерв АТР. Та земля не тільки дарує, вона взаємодіє з людиною, працею. Чим досконаліша ця взаємодія, тим є більшою її віддача, її ефективність (унікальність дарів природи: маїс 1:150, рис 1:80. У цих країнах цивілізація йшла швидше). Та чим вищою є ефективність, тим більший ресурс створюється для зростання чисельності населення, у тому числі зростання міст. Міста – продукт аграрної технологічної революції.
Сама технологія виробництва носить сезонний характер. Після збирання врожаю настає мертвий сезон. Його закривали ремеслом. Міського ремісника виростив селянин. Зростання міського населення відбувається за умови зростання продуктивності сільського господарства, що можливе або за рахунок розширення посівних площ або високої ефективності. Так «мертвий пар», що виводив з користування значні площі, – перехід до землеробства з використанням культур (трави, коренеплоди) які поновлюють родючість ґрунтів і водночас створюючи умови для збільшення виробництва тваринницьких продуктів. Впровадження трав і коренеплодів обумовило появу стійлової технології вирощування худоби. В середні віки велика рогата худоба мала дуже великий скелет, а тому м’якоть була там, де починалися великі частини туші. Взимку худоба була на грані голодної смерті, а на літніх травах набирала вагу, у м’ясі було багато води і в процесі кулінарної обробки воно втрачало значну частину своєї ваги.
«Наприкінці літа худобу різали на соління, а сіль була дорогою. Взимку навіть заможнім людям рідко випадало скуштувати свіже м’ясо. Століття тому робітники споживали дуже мало м’яса, тоді як зараз – незважаючи на те, що ціна на нього дещо вища, його споживають у середньому більше, аніж, очевидно, будь-коли в історії Англії» (Ешлі, Економічна історія Англії). Особливістю розвитку аграрної технологічної революції в Англії було не лише агрономічне нововведення (використання травопільної системи), але і роль традицій, раніше встановлених стосунків між землевласником (лендлордом) і орендарем. В історії це отримало назву «англійської системи».
«Основна перевага системи полягає в тому, що вона дозволяє лендлорду брати на себе відповідальність тільки за ту частину майна, над якою він може здійснювати нагляд, притому з невеликими зусиллями з його боку і завданням мінімальних клопотів орендареві… Його частина складається із землі, будівель та вдосконалень постійного характеру, в Англії вона в середньому в п’ятеро перевищує ту власність, яку повинен представити сам фермер, і лендлорд готовий внести свою частку у суспільне підприємство у вигляді такого великого капіталу за чисту ренту, що зрідка дає понад 3% від суми витрат.
...Інша перевага англійської системи полягає в тому, що вона надає землевласнику значну свободу у виборі здібного і серйозного орендаря» (А.Маршал, Принципи економіки, с.65–66, Т. ІІІ).
Англія вчилась та здебільшого вчила Європу веденню сільського господарства. Саме досвід організації ефективного підприємництва – фермерства, було використано в цій країні і в створенні особливо сприятливих умов для підприємництва в промисловості. Оскільки продуктивність праці в сільському господарстві була вище, то це створило умови інвестування в промисловість. Та не тільки інвестування у промисловість, але й сприятлива податкова політика.
«В Англії не існує жодних видів довільної подушної податі, але тільки реальний поземельний податок. За чудового короля Вільгельма ІІІ (1689–1702 рр.) була проведена грошова оцінка всіх земель і таким чином установлювалась їхня тверда вартість.
Податок і тепер вважається таким самим, хоча доходи з земель зросли, тому ніхто не почувається пригніченим і знедоленим. Ноги селянина не стирає дерев’яні чоботи, він їсть білий хліб, гарно вдягається, не боїться збільшити поголів’я свого стада або вкрити свій дах черепицею під загрозою підвищення податку у наступному році. Тут багато селян, які володіють статком, рівним приблизно двомстам тисячам франків, і при цьому вони аж ніяк не вважають чимось ганебним для себе продовжувати обробляти землю, яка принесла їм багатство і на якій вони живуть вільними ЛЮДЬМИ» (Вольтер. Філософ. Твір, с.98).
Ці галузі виробництва у основного конкурента Англії – Франції переживали кризу феодального господарського устрою. Право володіння землею мали король, дворяни і церков. Ту землю, яку мали феодали у своєму безпосередньому володінні, вони здавали дрібними клаптями в оренду за гроші і частину врожаю. На відміну від англійських власників землі, які самі займалися підприємництвом, французькі сеньйори вважали це справою плебеїв. Таким чином сільськогосподарський виробник не був спроможний вдосконалювати виробництво через його малоземелля і малу дохідність, він не був і споживачем промислової продукції на внутрішньому ринку через бідність. На утримання короля, духовенства, дворян селянин сплачував податки. Під їхнім тягарем він неминуче потрапляв до лап лихварів, і як наслідок не мав економічних можливостей для реалізації вимог аграрної технологічної революції. Основну увагу в економічній політиці було приділено експортним мануфактурам, і, перш за все, виробництву предметів розкоші. Париж – центр європейської моди, дуже дорого коштує. Та й на внутрішньому ринку покупець – це королівський двір, дворянин, духовенство, буржуазія. Французька держава XVII і XVIII століть використовувала свій вплив на зменшення заробітної плати. Все це відбувалося не тільки для того, щоб зменшити витрати, а й тим самим розширити експорт, але й для того, щоб шляхом пониження її примусити робітників більше працювати під впливом принципу: «ти Богові зручний тоді, коли працюєш довго, а висока заробітна платня призводить до неробства». Не дивно, що з боку третього класу збільшилася ненависть до церкви.
У селі податки сплачували за принципом кругової поруки, якщо не сплачував бідний, то у багатого могли конфіскувати майно. Буржуазія намагалась купити дворянське звання з маєтком, тоді вона звільнялась від податків. Одним з поштовхів до розвитку ринкових відносин послужив крах державного банку, директор якого Д. Ло експериментував з паперовими грошима, їх він тиражував замість дзвінкої монети. Спочатку ці операції мали успіх. Оскільки вони не були забезпечені реальними цінностями, ці гроші скоро знецінилися. Банк зазнав краху, розорилося багато людей. Концепції меркантилістів, що ототожнювалась з грошима, був нанесений удар. Отже, для Франції першої половини ХVІІІ століття гостро стояли питання: розвиток сільського господарства, боротьба з економічною політикою, що заснована на концепції меркантилізму. Дворянство і церква не бажали проведення реформ за взірцем Англії та Голландії. Для цього спочатку необхідно було здійснити чистку голів французьких громадян.
У цій боротьбі особлива роль належить французьким просвітителям, які підштовхували французьких громадян до Великої революції 1789 року. Ця подія отримала високу оцінку в історії світової цивілізації, як знакове, планетарне. Велика французька революція завдала удару абсолютизму, феодальному господарському устрою. Революція проголосила і утвердила політичну, економічну, світоглядну свободи як основні права людини. Було здійснено право людини на свободу совісті, духовного життя, діяльності, оголошена недоторканість приватної власності. На місце соціальних привілеїв окремих соціальних груп утверджено рівність всіх перед законом, рівні обов’язки перед державою. Та для цих звершень треба було пройти тривалий путь. Традиційні відносини можуть бути замінені договорами – це один із нових тезисів епохи Просвітництва. Верховенство розуму, пріоритет науки, всезагальне людське братство – ці постулати втілилися в Декларації Незалежності США, що є одним із документів вселюдського знання. У цій боротьбі почесне місце належить економічній концепції школи фізіократів. Сама назва говорить про те, що її основу складає зв’язок із природою. Оскільки головні питання ставило сільське господарство, яке перебувало у поганому стані (але у Англії воно – двигун розквіту), то воно обирається предметом дослідження. Фізіократи обстоюють своє бачення проблеми у боротьбі з меркантилізмом. Якщо немає обміну без рівності, то торгівля не може бути його джерелом. Мільйони в грошах все одно не можуть бути більше мільйона в товарах. Це були доведення, що руйнували основну догму меркантилізму – джерело багатства в обміні, у зовнішній торгівлі. Французькі кольберисти проводити політику дешевого хліба. Вони вважали, що експортні мануфактури поліпшать результати своєї діяльності, якщо зароблять прибуток, а він за їхнім переконанням, залежить від мінімуму коштів для існування найманого робітника, витрат на купівлю дешевого хліба. Але дешевий хліб – жебрацьке сільське господарство, а воно, на думку фізіократів, є джерелом багатства. Шахрайство Д.Ло нанесло поразки світогляду про всемогутність грошей. Більше продуктів, більше товарів – кредо цієї школи. А найбільш наглядно це представлено природою – фізіо. Кинув зерно у землю – одержав 10–15, це видно реально. Була корова, а стало дві. Цей приріст – чистий продукт складає основу вчення фізіократів. У промисловості відбувається зміна форм, а не збільшення. Клас фермерів – виробничий, він автор чистого продукту – клас власників, що привели ці землі в продуктивний стан, і клас промисловців – безплідний, та необхідний суспільству. Основою всього сущого – Бог. Панування християнства у різноманітних формах було реальністю. Але Франція – країна католицька і це забезпечило появу школи фізіократів. Вона не могла з’явитися в Англії. Проте у католиків відносини з богом інші ніж у пуританця. Пуританин – раціоналіст, католик – ірраціональний. Тому фізіократи виходять із природного стану.
Последнее обновление ( 20.12.2013 г. )
 
« Пред.   След. »


© 2017 Дипломы, курсовые и рефераты!
Сайт создан: 11.2008
Автор: Джигора Олег dzhigora@gmail.com