Дипломы, курсовые и рефераты!

3.2. Вчення фізіократів про капітал Печать E-mail
Автор Oleg   
12.12.2013 г.
Однією з важливих заслуг фізіократів є введення в економічну літературу категорії «капітал», яка до них мала вкрай неясний зміст. Під капіталом розумілися грошові кошти, які віддавали в борг, нерухомість, що здавали в оренду (Рим), гроші, що авансувалися в торгові операції. Як бачимо, це капітал, який функціонує у сфері обігу. Фізіократи закріплюють за ним виробництво. Обробіток землі – боже діло, Бог – творець. Тут джерело багатства. Торгівля у каноністів може бути визнана божою справою тільки в обмеженому варіанті – зовнішня торгівля, яка у них «необхідне зло».
Фізіократи вважають корисним тільки такий обмін, коли виробники передають продукт безпосередньо споживачеві (обмін між фермерами і безплідним класом (ремісники)). «Одна лише потреба є матір’ю промисловості» (Кене, с. 355). Ремісники – найманці землеробського класу. Їхній дохід як і дохід торговця – це плата за працю з урахуванням становості. Погляди каноністів зберігають фізіократи. Таким чином, категорія «капітал» оперує тільки у сільському господарстві. Земля – дар Божий, має бути приведена у культурний стан.
Це досягається шляхом «землеробських авансів». Це затрати на осушення, огородження, меліорацію та інші умови підвищення природної родючості ґрунтів. Та потребується і початкові аванси: будівлі, худоба, знаряддя праці. Це також різновид основного капіталу.
Фермер робить «щорічні аванси». Це насіння, заробітна плата сільськогосподарських робітників і інші витрати, що повторюються з року в рік. Це оборотний капітал.
У таблиці Кене фермери 2/5 виробленої продукції використовують як оборотний капітал, 1/5 продають безплідного класу, який потребується для заміни початкового основного капіталу.
В аналізі відтворення в «економічній таблиці Кене» використовується поняття «капіталізація». «Земля виробляє щорічно на людську користь 2543322000 ліврів, з яких 1050000000 ліврів становлять чистий продукт. Якщо капіталізувати цей продукт з 30%, то він є з цього погляду багатством в 33455000000 ліврів, до якого ще слід додати 4333340009 первісні витрати (цифра 3 млрд називалася раніше, П.П.) Загальна сума, включаючи ще 2210500 ліврів річного продукту, дорівнювати 36788340 ліврів» (Ф.Кене. Відібрані економічні твори, с. 276).
«Таким чином, згідно з порядком, який розглядається, обіг і розподіл річних доходів, які за вирахуванням податку, десятини і процентів на річні первісні затрати землероба щорічно відтворюються земельним майном» (с. 276). «Первинні та щорічні аванси» – умовне пояснення «чистого продукту» – тобто безперервності виробництва.
У даному уривку Кене також використовує категорію «процент» на річні та первісні затрати. Як бачимо, Кене близько підходить до категорії «капітал» як цінності, що приносить нову цінність – чистий продукт. Його джерело – земля, праця не може створювати жодної фізичної субстанції, тобто чистого продукту в його натуральній формі.
В проценті Кене вбачав не чистий дохід капіталіста – фермера, а відшкодування витрат, резервний фонд, з якого відшкодовується амортизація.
Тільки Тюрго, якого відносять до фізіократів, хоча він має мало спільного з ними, дає пояснення впливу процента на капітал. Та це пояснення поверхове. Бам-Баверк називає тлумачення Тюрго теорією природної продуктивності. Таємницю походження капіталу він бачить у природній родючості ґрунту. Процент на капітал, який мають всі власники, він може одержати, купуючи ренту на земельну ділянку. Рента, отримана від володіння землею, і є поясненням походженням процента на капітал. Але проблема вже поставлена і її вирішив А. Сміт.
Жак Тюрбо посідав важливі державні пости в уряді Людовіка ХVІ. Він мав можливість ввести в економічну політику основні висновки вчення фізіократів, але їх здійснила революція 1789 року. Але Тюрго не тільки державний діяч, це великий учений. Він автор однієї з перших теорій прогресу. Він протиставить історію людського роду природі: «Всесвітня історія розгляду послідовних успіхів людського роду та докладне вивчення причин, що їх викликали». Історія людського роду знає епохи піднесення й падіння, але людський розум прогресує. Перші кроки – це збирання, одночасно виникає полювання, потім одомашнення тварин, з’являється накопичення коштів, багатства, з’являється дух власності, полонені стають рабами. Особливе місце займає перехід від скотарства до землеробства. З’являється власність на землю. Власність недоторкана. Поява власності веде до нерівності, але нерівність – шлях до прогресу. Вона визволяє певну частку людей від важкої фізичної праці, створює умови для розвитку мистецтва, науки. Цим обумовлюється суспільний прогрес. Відомо становище сільського господарства Франції того часу. На думку фізіократів, необхідно перейти від дрібної культури феодального землекористування до фермерської оренди. (Це вони бачили в Англії). Задум фізіократів щодо податків на чистий продукт здійснила французька революція. Пропозиції Тюрго були прийняті Установчими зборами. Карл Маркс називає Тюрго «одним з батьків французької революції». Тюрго вловив суперечність між феодальною видимістю та змістом учення фізіократів. «Ви прихильники промисловості та торгівлі, а маєте незручність як їхні вороги». Фізіократи не секта, а школа, система, присвячена перш за все господарському устрою аграрної технологічної революції того періоду європейської цивілізації, вони розкрили спільність організаційних форм землекористування того часу – орендні відносини фермерів на прикладі Англії. Вони розкрили міжгалузеві зв’язки землеробства та промисловості. Вони шукали технологічні рішення підвищення ефективності сільського господарства. Їхня заслуга – «економічна таблиця», про яку писали: «вони показали, яким чином у будь-який економічний період нові кількості товарів надходять в економіку (із невичерпаної, як вони гадали, скарбниці природи)». Школа фізіократів має такі заслуги як: висвітлення закономірностей існування класів; особистий інтерес виходить із того, що йому найбільш вигідно, але це не суперечить інтересам загальним; у конкуренції народжується рівноважна ціна; перша класифікація доходів та законів їх розподілу. В економічну політику ввійшло вимога свободи праці, свободи торгівлі взагалі, і зовнішньої особливо, місцю держави в її обмеженні, переваги прямих податків перед непрямими. Епіграфом до економічної таблиці Кене зробив слова: «Бідні селяни – бідне королівство, бідне королівство – бідний король». До цього слід додати, що за вченням фізіократів «збереження й цивілізація могли виникнути тільки тому, що землеробству притаманна ця єдина і дивна здібність давати чистий продукт». Цей висновок можна було зробити до того, як Лавуазьє відкрив закон про те, «що в природі ніщо не створюється, ніщо не зникає, і що посіяне в землю хлібне зерно будує свій колос з матеріалів, запозичених з ґрунту та атмосфери». Лавуазьє був страчений французкою революцією як відкупник, але його історична заслуга значна.
Последнее обновление ( 20.12.2013 г. )
 
« Пред.   След. »


© 2017 Дипломы, курсовые и рефераты!
Сайт создан: 11.2008
Автор: Джигора Олег dzhigora@gmail.com