Дипломы, курсовые и рефераты!

5.3. Економічна думка у Німеччині першої половини XIX століття Печать E-mail
Автор Oleg   
12.12.2013 г.
Індустріальна революція в Європі починається наприкінці ХVІІІ століття. Початок її руху по континентальних державах істотно відрізняється. Воно відстає у Франції і Голландії від Англії, а у Німеччині її перші кроки відносяться до середини XIX століття, Німеччина на початку XIX століття складалася з 300 дрібних і найдрібніших держав. Крім того, до півтори тисячі напівсамостійних князівств, в яких панують общинні відносини у селі і характерні риси економічного становища дореволюційної Німеччини» (с. 127). У Весфалії площею 1200 кв. миль розмістилися 52 держави, у Швабії на одну державу припадало 8 кв. миль.
Генріх Гейне говорив, що у негоду деякі німецькі держави можна було унести у вигляді бруду на чоботах.
У селі панували общинні відносини на основі натурального господарства: «ткали, пряли, шили, шевцювали і, звичайно, пекли хліб і забивали худобу у власному господарстві», – пише Зомбарт. Гільдійські відносини панували у містах. Більшість робітників мали клаптик землі, дрібну худобу, хату, город. 12,6% усіх ткацьких верстатів, що виготовляли вовняну пряжу, 86% всіх верстатів, що виготовляли полотнину, також належали селянам. Ще у 1846 році текстильна промисловість не користувалась ткацькими верстатами.
Відому роль у становленні ринкових відносин зіграла поразка Прусії від Наполеона. Це був важливий поштовх для Німеччини у відході від архаїки середньовіччя. «Вся Німеччина спала свинцевим сном». Революція 1789–1794 років відбилася дрібними бризками на німецькій ситуації – свідчить Г.Гейне. Поразка породила націоналізм, ненависть до французів. Починає відроджуватися тевтонський дух (це ж явище – біологічний нарциссизм спостерігається у 1914, 1941 роках), поразка Наполеона якоюсь мірою змінює відношення німців до французів.
Прусія в 1800 році підтримувала свої мануфактури. Перемога Наполеона обумовила наплив французьких товарів у завойованих місцевостях.
На початку 1806 року завойовники вимагають пропуски всіх французьких товарів на території, зайняті наполеонівською армією. У 1813 році прусська промисловість позбулася від своїх французьких конкурентів, а значить з’являється нове ставлення до французів – від ненависті до симпатії.
Характерна риса Німеччини початку XIX століття – панування бюрократії при абсолютних монархіях. Абсолютні монархії породжують неминучість регламентації всіх сторін політичного, соціального і економічного життя держави з неминучим зловживанням владою.
Саме бюрократія проводить реформи початку XIX століття. Це відбилося і на земельній реформі та реформі конституційного устрою.
В основу земельної реформи покладено вимогу створення найбільш сприятливих умов для реалізації аграрної технологічної революції. Досвід Англії говорить про перевагу великого господарства. Цю ідею і реалізувала Німеччина, але по своєму особливому шляху. На основі переділу общинних земель були створені великі поміщицькі (юнкерські) господарства та господарства економічно сильних селян. Юридичну основу складав принцип осілості. Родбертус-Ягецов констатує: «зі знищенням общинних порядків сільські робітники не одержали осілості або живучі в найманих приміщеннях, позбавилися вигону і разом з тим можливості тримати корів, свиней, гусаків. Раніше у селах був звичай, що батько сімейства, який не мав осілості, міг виганяти одну корову на загальні пасовища і зганяти гусей та свиней для спільного пасіння. Після скасування общинних порядків вони очутилися у безвихідному положенні (Берлін, с. 169). Зубожіння створює дешевий ринок праці. Всі державні повинності і тяготи були покладені на селянство. Попит на внутрішньому ринку був мізерний. Відомий економіст Кнапп пише: «занепад фізичних сил, тупий вираз і грубі риси обличчя – всього цього може не помітити лише той, хто не звик ні до чого іншого» (с. 120).
Майже поголовна безграмотність. Юнкери–поміщики (тевтонські лицарі) отримали і викупні платежі. Завдяки реформі вони і крупні селяни отримали можливість інвестувати у своє господарство як передові технології, так і реорганізацію господарської структури. Різко зріс експорт зерна в Англію і його переробка на спирт та шнапс, біля чверті всієї виробленої продукції йшло на експорт (с. 123). Юнкери – опора прусського уряду і як наслідок, їхнє всевладдя.
Виборчий ценз також мав своєю основою «осілість» (володіння землею не менш як 10 років). В результаті у 30-тих роках у всіх земських зборах з 584 депутатів 278 – дворяни, 124 – представники сільського населення (фермери) і 182 городянина.
Склад депутатів говорить про те, що інтереси промислової буржуазії реалізувати було важко. «Переважання сільського господарства над промисловістю, села над містом, дрібних форм виробництва над великими, дрібного самостійного виробника над безхазяйним пролетарем – такі найбільш».
В економічному житті цього періоду певну позитивну роль відіграло утворення в 1834 році Митного союзу. Якщо раніше кожна з німецьких держав охороняла свою «незалежність» і огороджувалась митними бар’єрами, але відкривала дорогу фритредерській політиці Англії, не сприяла національному відродженню, то з появою Митного союзу ситуація змінюється. Але на неї впливає позиція юнкерів-поміщиків, прихильників фритредерської і промислової буржуазії – прихильників протекціонізму.
У цих складних умовах розвивається економічна думка Німеччини першої половини XIX століття. Особливе місце в історії економічних учень Німеччини займає Ф.Ліст. Автор «Національної системи політекономії» (1841). «Історія моєї книги є історія половини мого життя» або історія Німеччини з 1800 по 1840 роки. Вже в самій назві підкреслюється концептуальна основа цієї книги – національна, не космополітична політична економія. Сміт – англійський економіст, Сей – за наявність загальних властивих всім країнам законів економічного життя, а Ліст виводить її на національний ґрунт. Англійська політична економія проклала дорогу фритредерству – волі міжнародній торгівлі і торговельній політиці. Це відправна крапка і у Ліста: міжнародна торгівля і торговельна політика. Але висновки діаметрально протилежні. Ліст на цій основі обґрунтовує протекціонізм. «На нашу думку, та форма правління повинна бути визнана найкращою, яка більш за все відповідає генію і стану нації і особливо тому ступеню культури, на якому вона стоїть».
Отже, на передній план висувається форма правління в її теоретичному і практичному плані.
Ліст один з основних авторів і творців Митного союзу 1819 року, який вже міг узагальнити досвід континентальної блокади і потік англійських товарів, який хлинув у роздрібнену Німеччину після її скасування, і Франція, котра захистила свій внутрішній ринок загороджуючими тарифами і зберегла можливість реалізації індустріальної технологічної революції, наочно свідчать, що свобода торгівлі, оспівана англійською політекономією, може мати тяжкі наслідки для країн з більш низьким ступенем розвитку.
Після змушеного від'їзду в США Ліст мав можливість наочно побачити, що дає дійсність США, на території яких проводилась як перша, так й друга політика, на Півночі і на Півдні.
Боротьба за незалежність привела до розриву з Англією, що створило умови для розвитку промисловості у колишніх колоніях, що вплинуло на землеробство та призвело до зростання цін на землю. Але оскільки після паризького миру Конституція штатів заважала виробленню загальної торгової системи і тим відкривала вільний доступ англійським фабрикантам, конкуренції яких не могли витримати тільки що виниклі фабрики Північної Америки, то промислове процвітання країни зникло ще швидше, аніж виникло. «За порадою нових теоретиків, – говорив згодом один оратор в конгресі про цю кризу, – ми купували там, де можна було купити найдешевше, і наші ринки були сповнені чужими товарами. Наші мануфактуристи були розорені, наші купці збанкрутілі, і всі ці причини так шкідливо вплинули на землеробство, що настало загальне знецінювання землеволодіння, а з ним і банкрутство наших землевласників» (Ф. Ліст, т. 1, глава 9, с. 154). Конгрес був у облозі петиціями від усіх штатів на користь заступницьких заходів для місцевої промисловості. Тарифи змінилися в 1789, І804, 1828 роках. Останній захистив американських виробників від конкуренції англійців. У 80-х роках захищатися вже потрібно було англійцям. Їм же довелося захищатися і від німців.
«Коли у 1827 році послідовники принципу вільної торгівлі почали пригноблювати американських фабрикантів і захисників національної промисловості через тарифне питання, запросили мене висловитися з цього приводу» (с. 9). Тут на американському ґрунті і формується в цільне учення про національну систему політекономії. Європейське знання і американський досвід поєдналися і заявляється концепція стадій розвитку людської цивілізації Ліста.
«Процес, який здійснювався в Європі протягом віків, перед нашими очима тут перехід від дикого стану до пастушачого, а потім землеробського і з цього останнього до мануфактурної промисловості та торгівлі». Ф. Ліст наголошує, що єдиною умовою вирвати населення з первісного стану і цілковитої відсутності потреб є розвиток промисловості.
Ліст наголошує: «Тут в США простий землероб намагається залучити у своє сусідство заводчиків і фабрикантів» (с. 9).
А. Сміт у своєму дослідженні говорить про те, що є первісний стан, коли тільки праця була джерелом мінової цінності, а наступною знаковою подією виступає поява приватної власності на землю і капітал. Тоді рушійною силою, що визначає прогрес суспільства, виступає інтерес індивіда, який реалізує також і інтереси суспільства.
Ф.Ліст між егоїстом-людиною і державою (суспільством) вводить націю: кожна людина – частина нації. Нація має свої особливості: рівень розвитку культури, геній, менталітет, політика, могутність. У націй розходження, рівність націй можливе тільки на останній стадії, коли її досягнуть усі.
Політична економія є «такою наукою, яка, усвідомлюючи сучасні інтереси і особливе положення націй, навчає, яким чином кожна нація може підвестися на таку ступінь економічної культури, на якій союз її з іншими цивілізованими націями буде можливий завдяки свободі обміну можливим і корисним» (с. 9).
Незалежність і могутність країни – це «дві ідеї, невіддільні від ідеї національності». Та для цього потрібна величезна територія, з відповідними багатствами, помірним кліматом, сприятливим для розвитку мануфактур. Це – Німеччина і США. Щоправда, до Німеччини, на думку Ліста, слід приєднати Голландію та Данію. Як бачимо, Ф.Ліст виступає і як теоретик-геополітик.
Ідея національності – відбиток реальної історичної обстановки роздрібненої Німеччини. Її об’єднання вимагає національної ідеї. Молода промисловість Німеччини після 1815 року під грізним натиском промисловості Англії повинна була захищатися, хоча в самій Англії існує заборона на ввіз хліба, в експорті якого зацікавлений юнкер-поміщик.
Нації, котрі досягли переваги в мануфактурній торгівлі, мореплавстві використовують ці успіхи для зміцнення політичного впливу і створюють заклади для його реалізації, закріплення монопольного положення у відсталих країнах.
«Сукупність цих закладів (заборона ввозу і мита на нього, обмеження судноплавства, премії за вивіз і т.д.) називається митною системою. Під впливом більш ранніх успіхів інших націй, митних систем чужих країн і війн, більш відсталі нації виявляються змушеними шукати в самих собі засобів для переходу від землеробського стану до мануфактурного; вони повинні обмежити торгівлю з передовими країнами шляхом власної митної системи. Ця остання, виявляється природним наслідком прагнучих націй гарантувати міцність свого існування і прогресу або навіть свого переважаючого впливу, сприяє йому і не суперечить більш високій меті людства майбутній всесвітній конфедерації». Такий прообраз Всесвітньої торговельної організації, висловлений майже за півтори століття до її виникнення.
О.Бісмарк здійснив ідеї Ліста, які для нього були компасом, в його політичній, соціальній та економічній діяльності на посаді канцлера Німеччини, коли за короткий час вона піднімається на надзвичайну висоту промислового і аграрного розвитку.
Другим ключовим моментом теоретичної діяльності Ф.Ліста, тісно ув’язаним з національним, є його вчення про продуктивні сили. До продуктивних сил він включає: волю думки, совісті, преси, суд присяжних, публічність судових засідань, контроль адміністрації, парламентський уряд. Це те, що сьогодні називається відкритим суспільством.
Багатства нації виступають вищим ступенем розвитку цивілізації, а саме вона розвиває моральні сили нації. «Прагнення до постійного примноження інтелектуальних і моральних благ, до змагання і свободи є характерною рисою мануфактурного і торгового ладу, тим часом як при нескладному землеробському режимі панує легкість розуму, фізична нерухливість, прив’язаність до старих ідей і звичок, до старих звичаїв і навиків, недостатність виховання, добробуту свободи». Пам’ятаємо його репліку про те, що американський фермер радий сусідству фабриканта і заводчика.
Індустрія за Лістом – це не тільки природний результат праці і накопичень, але і творча соціальна сила індустріального капіталу і праці.
Протекціонізм за Лістом – це не охоронець внутрішнього ринку, захист національного виробника, це потужний фактор сприйняття нової культури в широкому змісті слова і перш за все індустріального виховання нації і виховання такого міського населення, котре є функціонером індустріального розвитку країни.
Цікавий також історичний факт: напередодні революції 1848 року країна була на межі фінансового банкрутства. Король звертався до Ротшильда з проханням про позику, та Ротшильд виставив умову – позика має бути гарантована зібранням народних представників.
Промислова буржуазія, незважаючи на свою слабкість уже представляла певну політичну силу. (Хоча Карл Маркс вважає, що німецька буржуазія показала свою слабкість в революції 1848 року).
Великий вплив на формування світогляду німців зіграло лютеранство – від свободи тлумачення Євангелія до свободи духовної. Якщо ідеї просвітителів реалізувалася у політичній і соціальній революції у Франції і французи отримали політичну свободу, то у Німеччині відбулася духовна революція релігії і філософії: «Якщо у Франції у 1789 році революція – писав Генріх Гейне у своїй праці про історію – відбулася матеріальна, то революція у Німеччині – духовна!» Ідея стає матеріальною силою, якщо вона оволодіває масою – говорить К. Маркс. «Багатство нації полягає не в масі мінових цінностей, а взагалі у ступені розвитку виробничих сил і, зокрема, розумових і моральних». Як зазначалося раніше національна ідея стала зброєю об’єднаної Німеччини. Об’єднання Німеччини повинно відбуватися не тільки на індустріальному вихованні, але і на основі захисту національного виробництва. Неминуче теоретичне посилання про роль національної особливості. Сама концепція англійської економічної школи ґрунтується на фундаменті космополітичного лібералізму. Є загальні для всіх країн економічні закони. Але є і національні, як похідні від конкретного середовища історичних умов формування національного об’єднання, традицій і звичаїв, правових і культурних норм, що діють в країні. Головний принцип – історичний підхід. Утвердження ролі історизму – одна з найважливіших заслуг історичної школи Німеччини і одного з її основоположників Ф. Ліста. «Історична школа була одним з найбільших інтелектуальних досягнень Німеччини XIX століття. Завдяки зусиллям науково-історичної школи і методу, що не мав собі рівних, на одному з етапів інтелектуальної історії минуле виявилося для сучасної людини відтвореним теперішнім з надзвичайною різноманітністю форм мислення. На емпіричному рівні це означає дослідження настільки ретельне, наскільки це можливо, конкретних взаємозв'язків між мисленням і його історичним контекстом» (Вільгельм Рошер). Оскільки ринкові відносини формувалися в умовах так званого «прусського шляху розвитку капіталізму», неминуче занесення у перші ряди держави – як регулятора і фактора їхнього розвитку. У передмові до своєї праці Ліст писав: «Таким чином, національно-економічний шлях повинен сприяти добробуту, могутності і культурі Німеччини. На сутність націоналізму, як засобу, впливає індивідуалізм...» Ешлі наголошує, що проголошена школою Сміта роль приватного егоїзму в реалізації суспільного інтересу не є аксіомою. Конфлікт між дедуктивним і асоціативним методами абстрактних положень Сміта і Рікардо не міг не породити смуту. У 1848 році ще один німецький професор Бруно Гільдебранд у праці «Політична економія теперішнього і майбутнього» зайняв по відношенню до Сміта і Рікардо критичну позицію. Історичній школі з її лютеранський світоглядом не може подобатися примітивний егоїзм. Вони вшановують християнські заповіді. Заслуговують на увагу і їхні погляди на відносність природних законів, які відрізняються від хімічних або фізичних. Історична школа Німеччини пропонує свою форму реалізації висновків економічної теорії. Мистецтво державної людини полягає в тому, щоб застосовувати принципи до нових потреб, знаходити нові рішення для нових проблем.
Последнее обновление ( 20.12.2013 г. )
 
« Пред.   След. »


© 2017 Дипломы, курсовые и рефераты!
Сайт создан: 11.2008
Автор: Джигора Олег dzhigora@gmail.com