Дипломы, курсовые и рефераты!

5.5. Економіка та економічна думка США Печать E-mail
Автор Oleg   
12.12.2013 г.
Є версія про те, що відкриття Америки відбулося раніше за Колумба. Там побували нормани, росіяни, можливо полінезійці. Але це випадкові епізоди. Сталий зв’язок Америки з Європою, Африкою та Азією починається з експедиції Колумба. Звідси починає відлік світова історія. У 1492 р. гарматний постріл оповістив про Новий світ. У 1541 році Новий світ став називатися Америкою.
«Не підлягає жодному сумніву, що великі революції, які відбулися у торгівлі у XVІ і XVІІ століттях у зв’язку з географічними відкриттями, швидко просунули вперед розвиток купецького капіталу і складають один із головнях моментів, які сприяють переходу феодального способу господарювання до капіталістичного. Раптове розширення всесвітнього ринку, примноження товарів, що оберталися, суперництво між європейськими націями у намаганні володіти азійськими продуктами і американськими скарбами, колоніальна система – все це суттєвим чином сприяло руйнуванню феодальних рамок виробництва» (К. Маркс, Капітал, т. З, с. 344–345).
Історія Америки пов’язана не тільки зі Старим світом, але вона включає американських індіанців, негрів із Африки, вивезених у рабство південних народів та азіатів. Корінне населення не знало плуга, не знало колеса, не знало пороху, залізної зброї та знарядь праці. Земля була власністю племені або роду. Колоніальна система безвідносно для Англії або Франції, або Голландії будувалась на даруваннях. Елементи феодальних відносин існували в голландських колоніях. Потім у 1664 році вони стали англійськими, що було заслугою англійського військового флоту. Але дарування залишилися. Середній розмір дарування у 1700–1775 роках становив 10400 акрів (близько 3,5 тис. га). Очевидно, що більша частина земель була незаселена і необроблена. Спочатку колоністами були або злодії, або «кабальні слуги».
У 1611 році колоністам дали індивідуальні земельні ділянки, у подальшому колоністами стали люди, переслідувані в Європі через релігійні переконання – це були пуритани, протестанти. Тому і з’явилася ідея про те, що Америка країна «свободи совісті» (але полювання на відьом там було поширене). Поселенцями стало і сільське населення Англії, яке опинилось без джерел до існування в результаті запровадження вівчарства, про що говорилося раніше. Вони мали вищу культуру англійського та голландського землеробства. Аграрна технологічна революція в Англії стала джерелом колонізації Нового світу. Англійців-колоністів спонукала до виїзду в Америку земля, тоді як французів, де значення аграрної революції було недостатнім – торгівля і перш за все хутра, про що свідчить колонізація Канади.
Трьохсотлітня колонізація призвела до того, що власники землі та її надр були майже поголовно винищені, причому в буквальному значенні цього слова. К.Маркс у «Капіталі» пише: «...пуритани Нової Англії – ці віртуози тверезого пуританізму у 1703 році на своїй Assemblly (законодавчих зборах) поставили премії у 40 фунтів стерлінгів за кожний індійський скальп; у 1720 році премія за кожен скальп була підвищена до 100 фунтів стерлінгів; у 1744 році за скальп чоловіка – 100 фунтів стерлінгів у новій валюті, за полоненого чоловічої статі 105 фунтів стерлінгів, за полонену жінку або дитину – 55 фунтів стерлінгів, за скальп жінки або дитини – 50 фунтів стерлінгів.
Колонізація відбувалась за рахунок рабів, насильно захоплених в Африці. Був і такий вид торгівлі у Західній цивілізації. Цікаво, що основною релігією більшості негрів у сучасних США є протестантизм.
Колонізація США в англійському варіанті знайшла своє відображення і в розвитку промисловості. Вона йшла шляхом «гільдійської», мануфактурної. Вона входила до господарського устрою фермера-землероба.
Освоєння земель через нерозвиненість транспорту проходило за іншою, ніж в Англії, схемою. Освоювалися землі, а за ґрунтовими відмінностями Америка дає дуже картату картину. У західній частині центральних рівнин панують продуктивні черноземовидні ґрунти, на південному сході переважно кислі та дерново-карбонатні, на плато Великих рівнин переважають темно-каштанові ґрунти, які легко піддаються ерозії. Є напівпустелі і пустелі (США. Словник-довідник. с.64). Ця різноманітність конче повинна була знайти своє відображення у теорії земельної ренти та в історії аграрної технологічної та індустріальної революцій США. У північних колоніях Англії (Нью-Гемпшир, Массачусетс, Коннектикут, Род-Айленд) найбільший розвиток ремісничої та мануфактурної промисловості, судноплавства та морської торгівлі. Городяни мали поля, городи і худобу. На багатих рибних промислах було зайнято до 30 тис. людей, в торгівлі колоній з Англією було задіяно 1100 кораблів із 29 тисячами матросів (Нариси історії США. с. 55). Хоча Англія заборонила колоніям виробляти залізні вироби, та у 1775 році у 13 американських колоніях було більше доменних печей, аніж в Англії та Уельсі. По виробництву заліза вони стояли поряд із Англією та Швецією, хоча поступалися Росії (с. 56). Середньоатлантичні колонії (Пенсільванія, Нью-Джерсі. Нью-Йорк) – райони виробництва пшениці. Великі аристократичні володіння, які здавали дрібні ділянки в оренду фермерам та дрібні приватні господарства. У Філадельфії найбільше місто в колонії – Пенсільванія – 23 тисяч мешканців. Були броварні, залізоробні мануфактури.
Південні колонії – здебільшого рабовласницькі. Раби обробляли тютюнові плантації, потім з’являється виробництво бавовни.
Для економічних відносин у сільському господарстві в колоніях була характерною квазірента – тверда рента, фіксована безвідносно до ринкової оцінки землі. Але в умовах численних незаселених земель та можливості відбирати землі у індіанців монополія на землю не могла затвердитися. Боротьба проти квазіренти породила так зване скватерство.
«Шотландці, ірландці... зухвало й безладно захоплювали всіх менор Конеситога. При цьому вони (скватери) стверджували, що огидно законам природи і Бога, аби так багато землі залишалось незайнятою» (там же с.68). Історія скватерства в США показує, що незважаючи на те, що офіційне землеволодіння покоїлося на даруванні окремим особам від англійських королів, а ці дарування вимірялися мільйонами акрів (Ферфакси у Віргінії вважали, що мають 6 млн. акрів) і при здачі її в оренду сплачувалася квазірента (тверда рента). Але фактично більша частина подарованих земель захоплювалась скватерами.
І для ХVІІ–ХVІІІ століть це було поширеним явищем. Прийняття 1862 року конгресом закону про гомстеди тільки узаконило цю форму землекористування, надавши їй юридичний статус. Це підштовхнуло переселенців до захоплення необроблених земель. Така американська ситуація підтверджувалась у тих країнах, де процес колонізації відбувався у народів, де ще не затвердилася власність громад, а ще існувало родоплемінне землекористування.
Приклад цьому дає російська колонізація за Уралом.
В американських штатах через різкі відмінності в культурах землекористування у країнах південних штатів, де виробляли бавовну і тютюн, було затверджене рабське плантаторське господарювання. Плантатори володіли величезними земельними площами. І тут закон про гомстеди в його соціально-політичному значенні відігравав роль тарана – знищення самої основи рабства плантаторського господарства. Це був яскравий приклад значення одного закону в корінному перетворенні цілої системи.
Закон про гомстеди, підписаний А. Лінкольном 20.05.1862 року, по якому громадянам США або особам, які заявили про бажання стати такими, мали право на безоплатне одержання земельного наділу (гомстеда) розміром до 160 акрів (65 га). Через 5 років наділ за умови його обробки переходив у власність поселенця.
Шлях розвитку фермерського господарства, заснований не на переділі помісного общинного господарства, що здійснюється зверху, а по демократичному шляху реалізації вимог аграрної технологічної революції, вимога оптимальних площ сільгоспугідь, що дають найбільшу ефективність з урахуванням спеціалізації.
В.І.Ленін дав таку оцінку цій знаковій історичній події: «Американська республіка здійснила на капіталістичний манер «народницьку ідею роздачі незайнятих земель кожному бажаючому».
Закон про гомстеди відіграв значну роль у громадянській війні Півночі-Півдня. Саме після видання закону, перемоги Півночі над рабовласницьким Півднем стали носити визначальний характер. Плантаційне ведення сільського господарства, що відбилося перш за все у збільшенні площ під бавовною, привело до виснаження ґрунту. Тому було необхідно збільшити площі за рахунок просування на Захід, що підривало господарство фермерів і закривало дорогу скватерам, зменшувало можливості жителів півночі одержати гомстед. Жителі півдня отримали підтримку законодавців (Закон про рабів-втікачів). Жителям півдня необхідно було отримати федеральну владу. 12.04.1861 року «Конфедеративні Штати Америки» (9 штатів Півдня) почали громадянську війну. Використовуючи переваги економічні: перш за все промисловий потенціал, залізничний і потужний торговельний флот, розвинений зв'язок, підтримку профспілок та соціалістів, фермерів, негрів, робітників, Північ під гаслом відродження єдності країни завдав військової і політичної поразки Півдню.
Економічну ситуацію періоду до 1861 року розкриває Кері у своїх «Політико-економічних листах до президента Американських Сполучених Штатів». Він говорить про суперечливість розвитку країни, її стрибкоподібний рух. Причину цього він вбачає у системі вільної торгівлі, яка після 1815 року поступово охоплює своєю дією світову торгівлю.
«Вільна торгівля знайшла країну в 1816 році на вищому ступені благоденства, а залишила її розореною». У 1828 році, перемінивши свою торговельну політику, уряд перейшов від вільної торгівлі до охоронної системи. Виросло число банків. Перехід до фіскального тарифу – остання ступінь, яку було досягнуто в 1842 році. В 1842 році фіскальний тариф був замінений охоронним. Іноземні борги були сплачені, колишні банки відновили платежі, купці знову набули квітучого стану, дзвінка монета з’явилася у достатку обігу. Штати знову отримали можливість збирати податки і зняти з себе пляму незаможних.
Але у серпні 1846 року система центрального уряду була знов змінена. З тих пір минуло 11 років, пише Кері, які ознаменувалися непостійністю і неміцністю комерційних справ, фабриканти і купці розорені, число людей, що залишились без роботи, досягло нечуваної цифри.
З цих листів випливає висновок, що економічна і соціальна ситуація в країні була вкрай напруженою, а особливо страждали від цієї торговельної політики штати, де вироблялась експортна продукція і де була ще незміцніла промисловість.
Громадянська війна за панування над федеральною владою мала життєво важливе значення як для Півдня, так і для Півночі. Але Північ, прийнявши закон про гомстеди, одержав у цій боротьбі безліч переваг. З плантаторським господарським ладом було покінчено. Аграрна технологічна революція пішла у США семимильними кроками – вільне фермерське господарство стало поживною основою індустріальної революції. Американський фермер прагнув до зростання, він бажав, аби поряд був фабрикант – ринок збуту продукції фермера і технічного переоснащення свого господарства.
Тому Кері не міг прийняти ані теорію трудової вартості Рікардо і його теорії ренти, ані вчення про доходи та їхні джерела. Як не міг він прийняти і концепцію фритредерства. Він автор концепції гармонії інтересів. США епохи Кері не мала різкої диференціації на багатих і бідних. Підприємництво починалось з власних збережень та праці. «Праця і ощадливість» – джерела добробуту. «Система Рікардо є системою ворожнечі і прагне збудити війну як між станами, так і між націями».
Гармонію інтересів Кері виводить із закону розподілу. Він стверджує, що зі зростанням продуктивності праці частка праці зростає і у кількості, і у питомій вазі. Це підтверджується такою таблицею:

Частка праці зросла і якщо на стадії кам’яної сокири вона складала 25%, то залізної – 50%. З цих же посилань він створює і свою теорію вартості, що отримала назву вартості, обумовленої заощадженою працею не у виробництві, а у відтворенні.
Із зростанням продуктивності праці витрати на відтворення продуктів, у тому числі виробництва, зменшують цінність капіталу, а значить ведуть до зниження процента, тобто тієї частки, яка збільшує власнику капіталу.
Враховуючи специфічні умови США: наявність величезних площ, наявність вільних земель і наявність величезних розходжень у плодючості ґрунтів на території штатів, він доходить висновку, що людство у своєму русі переходить від некращих часів до гірших, а від гірших до кращих, а значить до зменшення витрат на продовольство, а значить до зростання добробуту як робітників, так і підприємців. Багато зі штатів США не знали феодальних відносин. Для окраїни характерні колоніальні захоплення земель з винищенням корінного населення. Захоплення земель у сусідніх держав у 1803 р. США за 15 млн. доларів купили у Франції Луїзіану, у 1819 році примусили Іспанію продати Флориду, в 1845 році у Мексики відібрали Техас, у 1846 році у Англії – Орегон, у 1848 році забрали у Мексики половину її території, в 1867 році купили у Росії Аляску.
Демократична конституція дарувала свободу у найширшому змісті цього слова. Ресурси праці – молоде, здебільшого пуританське населення, земля з її родючими ґрунтами, водними ресурсами, м’яким кліматом. Громадянська війна знесла перепони поєднання аграрної та індустріальної революцій і створила величезний внутрішній ринок. Техніко-технологічні рішення, створені в Європі, приходили до США готовими. Для ринкових відносин умови було створено. Але як ними розпорядитися - даючи їм волю руху, або коректуючи його?
Последнее обновление ( 20.12.2013 г. )
 
« Пред.   След. »


© 2017 Дипломы, курсовые и рефераты!
Сайт создан: 11.2008
Автор: Джигора Олег dzhigora@gmail.com