Дипломы, курсовые и рефераты!

9.3. Кейнс про схильність до споживанню Печать E-mail
Автор Oleg   
12.12.2013 г.
Кейнс підкреслює, що кінцева мета його аналізу – з'ясування, чим визначається величина зайнятості. Вихідна позиція: об'єм зайнятості відповідає точці перетину функції сукупної пропозиції з функцією сукупного попиту.
Функція сукупного попиту = витрати на споживання «С», чисельність зайнятих робітників і службовців – «N». Виражене в одиницях заробітної платні Сw з доходом Vw (однозначно залежить від N). Функціональна залежність схильність до споживання виразиться С = x (Vw) або С = Wx (Vw). Сума, яку суспільство витрачає на споживання залежить: а) величини доходу; б) від суб'єктивних потреб і психологічних схильностей, від розподілу; в) об'єктивних чинників.
Об'єктивні чинники схильності до споживання:
зміна одиниці заробітної платні;
зміна в різниці між доходом і чистим доходом
(валовий дохід мінус додаткові витрати і витрати користування)
зміни в багатстві майнових груп;
зміни в нормі дисконту або пропорції обміну справжніх благ на майбутнє;
зміни в податковій політиці, якщо вона використовується в якості інструменту справедливого розподілу;
зміни передбачуваного відношення між теперішнім і майбутнім рівнями доходу.
За інших рівних умов, вирішальним виявляється сукупний дохід в одиницях заробітної платні.
«Найбільший вплив на використовування доходу надає прагнення до підтримки звичного рівня життя і людина схильна зберігати різницю, що саме виявляється, між його фактичними доходами і витратами на підтримку звичайного «життєвого стандарту». Люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання із зростанням доходу, але не в тій мірі як росте дохід, отже зберігатиметься більш значна абсолютна сума» (с. 248).
Узагальнення аналізу схильності до споживання ми знаходимо в положенні: «... протягом всієї людської історії існувала хронічна тенденція до більш сильної схильності до заощадження, але порівнянню із спонуканням інвестувати. Слабкість спонукання до інвестування була головною економічною проблемою».
Це знайшло своє віддзеркалення в більшості економічних концепцій, але пов'язане воно з існуванням ризиків і всякого роду випадковостей (сільське господарство). Відтворювання індустріальної технології поховало багато кого з цих випадковостей, що породжують ризики.
Від аналізу об'єктивних чинників дослідження перемикається на суб'єктивні – до аналізу основного психологічного закону.
«Основний психологічний закон... полягає в тому, що люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання із зростанням доходу, але не в тій же мірі, в якій росте дохід» (с. 298).
Це означає, що якщо допустимо С характеризує розміри споживання, а V – дохід, то С має той же знак, що V, але величина С менше ніж V.
«Можемо бачити основне психологічний закон, який властивий будь-якому сучасному суспільству в тому, що із зростанням реального доходу воно не збільшить свого споживання на всю абсолютну суму приросту і, отже, зберігатиметься більш значна абсолютна сума....стійкість економічної системи істотно залежить від переважаючих в господарській практиці форм прояву цього закону» (с. 299).
Це означає, наприклад, що якщо зайнятість і разом з нею і сукупний дохід зросте, не всі додатково зайняті робітники і службовці будуть потрібні для задоволення потреб додаткового споживання (с. 299).
Різниця між доходом і споживанням з'являється тільки тоді, коли буде досягнутий певний рівень добробуту. Кейнс підкреслює, що людина вже так влаштована, що найбільший вплив на використовування доходу надає прагнення до підтримки звичного рівня споживання, звичайного «життєвого стандарту». Пізніше у економістів з'являється поняття «якості життя». Спонукання до задоволення невідкладних потреб сім'ї більш сильне, ніж спонукання до накопичення, останнє стає більш сильним, коли буде досягнутий певний рівень добробуту.
Це можна бачити на прикладі країн перехідної економіки. В Україні майже дві третини сімей не мають заощаджень. Весь дохід витрачається на підтримку життєвого стандарту, на рівні нещасливого кола бідності. Це дійсність України початку ХХІ ст.
Зміни в рівні доходу у бік його падіння зв'язані із зменшенням зайнятості може, затверджує Кейнс, привести до перевищення споживання над доходом не тільки у певних людей або організацій за рахунок резервів накопичених раніше, але і уряду. Так з'являється бюджетний дефіцит або зростає внутрішній і зовнішній борг за рахунок позик.
Це характерно для ситуації в Англії 20-30 років, для США за часів «нового курсу» Рузвельта. Спираючись на свою концепцію сукупного доходу, Кейнс розкриває причину Великої Депресії США 1929 р. В попередні п'ять років до 1929 року мало місце накопичення фондів погашення і амортизаційних відрахувань, призначених для заводів, які не потребували оновлення устаткування. Масштаби накопичень були величезні і тому потребувався «величезний об'єм нових інвестицій для того, щоб просто поглинути ці фонди. Досягти ж ще більшої величини нових інвестицій, необхідних для того, щоб поглинути нові заощадження, які багате суспільство в стані повної зайнятості було здатне відкладати, виявилося майже неможливо. Одного цього чинника було, мабуть, цілком достатньо для того, щоб викликати кризу» (с. 301-302).
Відомі наслідки цієї Депресії для більшості населення США. «Можливості збільшення числа зайнятих робочих і службовців неминуче обмежуються масштабами сукупного попиту. Але споживання за рахунок продукції проведеної раніше вимагає інвестицій, що збільшуються. Зменшення схильності до споживання в теперішньому часі може бути тільки тоді пристосовано до суспільної вигоди, якщо в майбутньому очікується збільшення схильності до споживання» (с. 307).
Кейнс вказує на декілька основних стимулів, що примушують людей утримуватися від витрачання одержуваного доходу: резервування заощадження для забезпечення старості, отримання освіти, дохід у формі відсотка, забезпечити майбутнє, спекуляції, скупість, підвищення життєвого рівня, незалежності, спадку.
Важливе місце в кейнсіанській концепції грає вчення про мультиплікатор, хоча він підкреслює, що поняття мультиплікатор було вперше введено Р.Ф. Каном. «Це певне співвідношення між доходом і інвестиціями. Ним встановлюється (припускаючи, що схильність до споживання задана) точне співвідношення між сукупною зайнятістю і доходом, з одного боку і масштабами інвестицій – з іншого» (с. 312).
Для більш глибокого розуміння мультиплікатора вводиться поняття граничної схильності до споживання I = 1/К, де K – мультиплікатор інвестицій. «Коли відбувається приріст загальної суми інвестицій, то збільшується на суму, яка в K раз перевершує приріст інвестицій».(с. 314).
Наприклад при споживчій психології суспільства, що склалася, споживається 9/10 доходу. Тоді мультиплікатор буде рівний 10 і сукупна зайнятість буде в 10 раз більше первинної зайнятості.
Зв'язок між даним приростом заощаджень і супроводжуючим його приростом споживання задається граничною схильністю до споживання. Певні таким чином відносини між приростом і інвестицією і відповідним приростом сукупного доходу, що вимірюються одиницями заробітної платні задається мультиплікатором інвестицій. Ми допускаємо, що мультиплікатор зайнятості рівний мультиплікатору інвестицій (с. 415).
Таким чином розкривається зв'язок між зростанням споживання і інвестиціями. На цій основі формується висновок: «таким чином, кінець кінцем, фактичні розміри сукупних заощаджень і споживацьких витрат не залежать від обережності, передбачливості, обачності, прагнення до кращого, незалежності, заповзятливості, гордості» (с. 311 -312). (Про те, що ощадливість не веде до зростання виробництва, вперше це положення виказав Гобсон).
Последнее обновление ( 20.12.2013 г. )
 
« Пред.   След. »


© 2017 Дипломы, курсовые и рефераты!
Сайт создан: 11.2008
Автор: Джигора Олег dzhigora@gmail.com