Дипломы, курсовые и рефераты!

Міжнародний рух капіталу, сутність та структура Печать E-mail
Автор Oleg   
01.03.2013 г.

Міжнародні фінансово-кредитні відносини — це відносини, що виникають між суб’єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів з метою отримання їхніми власниками підприємницьких прибутків, позичкових процентів.

Міжнародні кредитні відносини — це відносини, що існують між кредиторами і позичальниками з різних країн з приводу надання, використання і погашення позики, включаючи наростання процентів.

Міжнародний рух капіталу — це переміщення капіталу між країнами у пошуку більш вигідної сфери застосування.

Експорт капіталу — це одностороння міграція капіталу з однієї країни в інші з метою здобуття зиску. Експорт капіталу можна звести до трьох видів:

Експорт підприємницького капіталу-це довгострокові закордонні інвестиції.

Експорт позичкового капіталу-відноситься до міжнародних кредитних відносин і виступає у формі міжнародного кредиту.

Міжнародна економічна допомога-це надання капіталу в грошовій чи товарній формі суб’єктами однієї країни у власність суб’єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення тобто безвідшкодності.

Міжнародна економічна допомога має свої форми:

- фінансова допомога-це надання коштів у вигляді безоплатного кредиту чи безвідшкодного фінансування суб’єктами одних країн суб’єктам інших країн для здійснення певних соціально-економічних та технічних проектів.

- матеріальна допомога - це безплатна передача суб’єктами одних країн суб’єктам інших товарів і послуг виробничого та побутового призначення.

За приналежністю капітал, що експортується ділиться:

1. Приватний капітал — експортується у формі інвестицій та кредитів, рідше у формі допомоги.

2. Державний капітал — експортується у формі міжнародної економічної допомоги, а також кредитів, але він переслідує дещо інші цілі і має іншу тенденцію.

Що стосується цілей вивозу капіталу, то їх можна звести до таких чотирьох груп:

- прагнення контролювати діяльність підприємств, частину місцевого ринку.

- отримання підприємницького прибутку.

- отримання процентів за позичковий капітал.

- прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.

Користь від імпорту капіталу:

1. Отримання нових технологій при порівняно низьких затратах.

2. Порівняно швидкий розвиток виробництва.

3. Підвищення рівня класифікації працівників.

4. Нові робочі місця.

5. Розширення експорту, розвиток сфери послуг, набуття іноземного досвіду в господарюванні.

6.Поповнення національного бюджету.

Шкідливий бік імпорту:

1. Можливе вивезення сировини.

2. Іноземне втручання у національну банківську справу.

3. Захоплення іноземним капіталом основних сфер економіки країни.

4. Вивезення у прихованому виді прибутків з країни.

5. Деякі втрати політичної свободи.

Інтернаціоналізація господарської діяльності сприяла формуванню в 70 роки 20ст. єдиного ринку позичкових капіталів і створенню на його основі світового фінансового ринку.

Світовий ринок позичкових капіталів — система відносин щодо акумуляції і перерозподілу позичкового капіталу між країнами через сукупність попиту і пропозиції на позичковий капітал позичальниками і кредиторамирізних країн.

Економічна структура світового ринку позичкових капіталів:

Світовий грошовий ринок — надання короткострокових позик переважно для обслуговування міжнародної торгівлі, і виступає у вигляді грошей (депозитів).

Інституціональна структура світового ринку позичкових капіталів:

1. Вкладники — населення планети, офіційні інститути, приватні фірми, банки, страхові компанії, пенсійні фонди, національні та міжнародні організації.

2. Посередники (акумулятори і постачальники капіталу) —транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, центральні та зовнішньоекономічні банки країн, міжнародні та національні фінансово-кредитні установи.

3. Споживачі (позичальники) — ТНК, державні органи, приватні фірми, міжнародні та регіональні організації.

Географічна структура світового ринку позичкових капіталів —відображає рух капіталів між країнами, групами країн та регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри.

Основні передумови формування фінансових центрів:

Високий рівень економічного розвитку країни.

Активна участь у МЕВ.

Розвинений національний ринок капіталів.

Ліберальне валютне і податкове законодавство.

Вигідне географічне розсташування.

Відносна політична стабільність.

Провідними фінансовими центрами є: Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Цюрих, Фракфурт-на-Майні; нові фінансові центри: Бахрейн, Панама, Гонконг, Сінгапур.

Ядром світового ринку капіталів є Євроринок — це частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-позичкові операції у євровалютах (валюта, яка функціонує як позичковий капітал поза країною її походження).

Обсяг позичкових капіталів Євроринку складає - 7-8 трл $, а загальний обсяг світового ринку позичкових капіталів складає 10 трл $.

Функції світового ринку позичкових капіталів:

Акумуляція капіталу.

Перерозподіл капіталу.

Стабільність світового господарства.

Забезпечення прибутку від кредитних операцій.

Міжнародний кредит — це позика в грошовій або товарній формі, яку надає кредитор однієї країни позичальнику іншої країни на умовах строковості, повернення і платності.

Класифікація кредитів різноманітна:

1.За призначенням:

а) комерційні кредити — це кредити, що надаються для закупівлі певних товарів або оплати необхідних послуг.

б) фінансові кредити — це кредити, які можуть викорстовуватися позичальниками на довільні цілі (інвестиції, придбання цінних пеперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію.)

2. За джерелами кредитування:

а) внутрішні — це кредити, які надаються суб’єктами однієї країни один одному для здійснення ЗЕД.

б) зовнішні — це кредити іноземних позичальників національним суб’єктам для здійснення ЗЕД.

3. Суб’єктами кредитування:

а) приватні кредити — це кредити приватних фізичних та юридичних осіб.

б) державні кредити — це міжнародні кредити, що надаються урядовими установами від імені держави.

в) кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій.

г) змішані кредити — це міжнародні кредити, що надаються під одну програму різними кредиторами.

4. За формою надання:

а) товарні кредити — це переважно комерційні кредити, для закупівлі певних видів товарів чи послуг.

б) валютні кредити — це грошові фінансові кредити.

5.За формою забезпечення:

а) забезпечений кредит — це кредит, що забезпечується нерухомістю, товарами, цінними паперами, як заставою.

б) бланковий кредит — це міжнародний кредит, який надається під зобов’язання боржника сплатити його і під соло-вексель з одним підписом позичальника.

6. За терміном дії:

а) короткострокові кредити до 1 року.

б) середньострокові кредити від 1-5 років.

в) довгострокові кредити зверх 5-7 років.

У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. У той же час він може приводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн кредиторів. Надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платіжну спроможність позичальників за рахунок сплати величезних процентів за кредит. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною призупинення їх економічного зростання.

Міжнародні інвестиції - це довгострокове вкладення міжнародного капіталу в економіку країни у вигляді створення філій, дочірніх компаній, спільних підприємств і просто у вигляді участі в капіталі.

В залежності від ступеню реального здійснюваного контролю за діяльністю створених підприємств інвестиції мають дві форми:

1) Прямі закордонні інвестиції-це капіталовкладення в закордонні підприємства, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід. Прямий контроль за діяльністю підприємства забезпечує іноземному інвестору володіння як 100% акціонерного капіталу так і володіння контрольним пакетом акцій (не менше 25% акціонерного капіталу, а в американських фірмах не менше 10% ).

2) Портфельні закордонні інвестиції - це капіталовкладення в закордонні підприємства, які приносять інвесторові відповідний дохід, але не дають права контролю над підприємствами.

Інвестування має велике значення для обох країн: експортери капіталу отримують прибуток, який вивозять з країни, або використовують для інвестицій на місці. Імпортери капіталу мають можливість ефективно і раціонально використовувати зовнішні джерела коштів і технологій національних інтересах.

В останні роки екссоціалістичні країни стали заохочувати прямі іноземні інвестиції, бо саме вони суттєво впливають на трансформацію економіки країн, у яких відбувається перехід до ринкових відносин, становлять реальний шлях використання та впровадження сучасної техніки та методів управління.

Види інвестицій:

1) Реальні інвестиції - це вкладення капіталу безпосередньо у засоби виробництва та предмети споживання.

2) Фінансові інвестиції - це вкладення капіталу у цінні папери, а також вміщення капіталу в банки.

3) Інтелектуальні інвестиції-це інвестиції, що передбачають купівлю патентів, ліцензій, ноу-хау, підготовку та перепідготовку персоналу.

В Україні, де більш ніж 90% економіки контролює держава, іноземне інвестування є одночасно і економічною і політичною проблемою.

Інвесторів в Україні приваблюють:

Вигідне географічне положення.

Потенційно великий ринок.

Висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна.

Низький курс національної валюти.

Можливість вивозу прибутку.

Причини, які перешкоджають інвестуванню в Україну:

Зв’язаність української економіки на колишніх республіках СРСР.

Незбалансованість економіки.

Нерозвинена інфраструктура.

Неконвертованість національної валюти.

Недостатньо гнучка податкова система.

Низька культура праці.

Невідповідність управлінських форм світовим.

Економічна і політична нестабільність, що зумовлює відповідні ризики.

Шляхи розвитку проблем:

Утворення сприятливого інвестиційного клімату (податкові пільги, правове забезпечення інвестицій).

Сприяння інвестицій у провідні галузі промисловості.

Розвиток системи страхування інофірм.

Активна роль держави в запобіганні та компенсації можливих негативних соціальних наслідків реалізації інвестиційних проектів в Україні.

Створення умов для активізації вітчизняного бізнесу.

Поглиблення ринкових реформ.

Удосконалення існуючого законодавства в галузі ЗЕД та забезпечення контролю за його дотриманням.

В Україну інвестиції здійснюють такі групи:

а) Транснаціональні корпорації — головне завдання яких полягає у розширенні своїх представництв.

б) Середні та невеликі фірми — які знаходяться, як правило, в скрутному фінансовому становищі і прагнуть швидко отримати надприбуток на українському ринку.

в) Власники венчурних капіталів, що “відмивають” незаконні гроші.

Середня сума внесків іноземних інвесторів незначна, крупні інвестори прийдуть в Україну коли будуть створені належні умови і гарантії їх нормальної роботи, розроблена надійна система страхування іноземних інвестицій.

Література

Міжнародні економічні відносини. Історія міжнародних економічних відносин. За ред. Філіпенка А.С. -К.: Либідь, 1992, -192с.

Міжнародні економічні відносини. Сучасні міжнародні економічні відносини:Підручник За ред. Філіпенка А.С, -К.: Либідь, 1992 -251с.

Міжнародні економічні відносини. Система регулювання міжнародних економічних відносин. Прідручник. За ред. проф. Філіпенка А.С, -К.: Либідь, 1994, -251с.

Фомичев В.И. Международная торговля: Учебник. М.: ИНФРА, 1998.- 496с.

Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини: Навч.посібник. Чернівці,: Рута, 1996.

 
« Пред.   След. »


© 2017 Дипломы, курсовые и рефераты!
Сайт создан: 11.2008
Автор: Джигора Олег dzhigora@gmail.com