Дипломы, курсовые и рефераты!

9.11. В. Ойкен про економічну політику Печать E-mail
Автор Oleg   
12.12.2013 г.
Економічна політика, за В. Ойкеном повинна бути вбудована в господарський порядок. Господарська діяльність має різноманітні форми. Але існують дві основні. Централізовано керована – коли план господарської діяльності створюється з одного пункту, (у натуральному господарстві індивідом чи адміністративним центром), і план діяльності створюється самостійним суб'єктом, що хазяйнує, (окреме виробниче підприємство, фірма, асоціація – ринкове господарство). Перше координується підпорядкуванням господарської діяльності одному плану, друга регулюється через ціни і мінові вартості.
Усе різноманіття форм ринку здійснюється в межах конкурентної форми попиту та пропозиції. На основі його досліджується економічна політика використання економічних і правових інститутів.
Ойкен виділяє дві форми економічної політики: а) lasser faire ліберальний, б) епохи історичних експериментів. Перший період – незалежної від держави політики – але саме тут утворюються такі інститути ринкового господарства, як право власності, договірне і патентне право, сукупність правових норм компаній, що стосуються об'єднань. Так само створювалися економічні і правові порядки, але нагляд за економічними порядками не входив у спеціальну функцію держави. Необхідні форми можуть розвиватися тільки самі по собі.
Ойкен вказує, що економічна політика, якщо вона додержується принципів lasser faire, повинна рахуватися з тим, що тут реалізуються найрізноманітніші форми ринку і грошових систем (США, Франція, Англія). Тут виникають небезпечні тенденції появи і ствердження влади монополій і олігополій, наростання панування фінансового капіталу. Відповіддю на це з 70-х років XIX століття, стає поява інтервенціоністської політики. Остання виникає як спосіб вирішення задачі упорядкування індустріального життя.
Постійні технічні удосконалювання, прориви в науці, нестабільність сільського господарства, еміграція, зміни в психології суспільства порушують індустріальний рівноважний розвиток. Це порушення вимагає регулювання щодо спрямовування економічного процесу до нового стану рівноваги.
«Це задача системи регулювання, що вмонована в економічний порядок індустріалізованого господарства. Вона повинна функціонувати як стабілізатор» (с. 110).
Отже, Ойкен виходить з того, що історична тенденція розвитку ринкового господарства породжує економічні і правові інститути, є й інститути «системи регулювання», але вбудовані в економічний порядок, не прямої дії. Інструменти настроювання конкурентного порядку» – основа ринкового господарства. Вони фактор розвитку. Своє місце в системі регулювання займає валютно-грошова політика. Вихідне положення економічному порядку – свій грошовий порядок.
Економічна політика формує умови політики порядків, останні формують тенденції, що нерідко не приймаються в розрахунки, хоча їх можна було б передбачати і врахувати (с. 299). Це уже вимагає найвищого мистецтва, встановлення інститутів і їхній спрямованого функціонування.
Цього мистецтва вимагає дуже складна ситуація, коли діє історична тенденція і виникають нові актуальні проблеми. Так, історична тенденція виражена в концепції класичної школи про регулювання економічних процесів «невидимою рукою», яка стала теоретичною основою політики лібералізму, повинна була протерпіти перетворення. 70-і роки XIX ст. – час виходу на історичну арену цих нових форм господарських порядків. Це знайшло своє відображення в економічній політиці інтервенціонізму. Вони неминуче повинні були відбитися в нових концепціях, так з'являються маржинализм і институціоналізм.
Економічна політика інтервенціонізму підготувала умови до нового етапу – економічної політики експериментів. «З часу війни 1914-1918 р. світова економічна політика вступила в нову еру. Цей поворот був підготовлений інтервенціоністською політикою останніх попередніх їй десятиліть. Проте, він відбувся зненацька. Економічна політика в багатьох країнах була орієнтована на створення монополій і стимулюванні їхньої діяльності, а подальше забезпечення в умовах ліквідації золотого стандарту універсально погоджувалося з кредитуванням».
Експерименти не були результатом наукового передбачення, у їхньому ході значну роль грали нагальні задачі, що розв'язуються економічною політикою, очевидно без наукової обґрунтованості. Вона привела до нестабільності грошових порядків, до утворення автономних владних структур, настання депресії, до масового безробіття, до розмиву середнього класу, малозабезпеченості й убогості, до тоталітаризм у найбільш огидному виді.
Але також до того, що був накопичений величезний матеріал емпіричних рішень, що показав можливості інституціональних інструментів у розкритті ресурсів, закладених у ринкових відносинах соціальної складової.
Величезне значення цього матеріалу для економічної науки і її методу.
«Не залишаючись більш зв'язаною формулою неминучості історичного процесу, наука показує ті моменти, в яких економічна політика має волю, а також те, яким чином вона може уникнути небажаних тенденцій... Таким чином, економічна політика в змозі формувати дійсність і протистояти небезпеці бути віднесеною бурхливим ходом історичного процесу і вона може стати вільною лише в тому випадку, якщо мислення категоріями виштовхне мислення категоріями історичної неминучості» (с. 302-303).
Девіз Ойкена: «Конкурентна економіка – умова соціальної забезпеченості, добре функціонуючий конкурентний порядок може позбавити людину не тільки від економічного нестатку. Лише він один захистить від погрози тоталітаризму» (с. 409).
Последнее обновление ( 20.12.2013 г. )
 
« Пред.   След. »


© 2017 Дипломы, курсовые и рефераты!
Сайт создан: 11.2008
Автор: Джигора Олег dzhigora@gmail.com