Дипломы, курсовые и рефераты!

9.13. Ойкен про людину, що хазяйнує Печать E-mail
Автор Oleg   
12.12.2013 г.
Питання формулює Ойкен: «Який відбиток накладає на господарський процес розходження людей у різні історичні епохи?».
Автор констатує, що наприкінці XIX століття – початку XX століття панувала точка зору: «найбільше чітко історична мінливість суб'єкта, що хазяйнує, виявляється в тім, що раніш діяв згідно «принципу задоволення потреб», а от у епоху капіталізму діє вже на основі «принципу максимізації доходу». Це положення найбільш виразно сформульоване В. Зомбартом, який вважав також, що капіталізм переходить у посткапіталізм, а в соціалістичній господарській системі знову затвердиться принцип задоволення потреб.
Ойкен на основі аналізу господарських порядків показує, що теза про принцип задоволення, як в античному, так і середньовічному світі, далеко від істини. У господарствах ойкосів прагнення до прибутку виступає контрастно, нещадна експлуатація рабів не заради задоволення потреб, а заради прибутку. Середньовічний купець-роздавальник мав на меті прибуток, та й у ремісників прагнення до поліпшення харчування виступало контрастно.
Оскільки одним з різноманітних типів господарського порядку, як античності, так і середньовіччя виступає централізовано кероване господарство, то в ньому не може бути реалізованим один лише принцип – задоволення потреб. «Історичний досвід спростовує думку Аристотеля і багатьох новітніх дослідників, начебто тяга до доходу можлива тільки після появи грошей і господарського обміну» (с. 264).
Не можна протиставляти добування грошей і задоволення потреб. Ті ж Афіни дають цьому підтвердження. Там, де є поділ праці, можлива і відсутність грошей. Але це з області виключень. Економічна поведінка людини, говорить Ойкен, одночасно і незмінна і змінюється. Очевидна істина: у своїх господарських планах люди прагнуть досягти своїх цілей з найменшими витратами цінних для себе речей, тобто вони діють за «економічним принципом». Поява бухгалтерського обліку результат діяльного удосконалення економічного розрахунку, вплинуло на розвиток економічного розрахунку «З удосконалюванням економічного розрахунку і його методів відбулася повна перебудова у відношеннях людини до економіки» (с. 269).
«Економічний принцип» – використовував такі засоби, як система ваги бухгалтерії, грошовий обіг, балансів. Він – фундаментальний принцип нового господарювання. Номо sapiens скрізь у всі часи діє на основі економічного принципу. Цей принцип притаманний і Номо faber (людині, що робить) (с. 270).
У цьому – єдність, але людині що хазяйнує притаманне і різноманіття. Одним з елементів різноманіття людини, що хазяйнує, є розбіжність у об'єктивній оцінці бачення економічного принципу і його суб'єктивної реалізації. Це відбувається через стрімкий технолого-технічний прогрес, а вже для централізовано адміністративного господарства обмеженість позицій, у безупинно змінюваному світі, не має інструментів вибору найкращого варіанта.
Далі потреби фіксуються – чи вони піднімаються чи розчиняються. «На питання, чому люди мають рухливий чи незмінний рівень потреб у матеріальних благах, можна відповісти тільки стосовно до окремих народів, станам і певнім періодам часу в рамках відповідної історичної ситуації (с. 275).
«З історії Єгипту, Древнього Рима чи раннього середньовіччя відомо, яке хитке положення фелахів, чи рабів кріпаків залежало від великих чи менших домагань панів». Кріпосне право розбестило поміщиків Росії (с. 276).
Для мінового господарства вирішальне значення має форма ринків «істотно насамперед розходження між повною конкуренцією і монополією пропозиції та попиту» (с. 276). Принцип максимізації чистого доходу – граничні витрати дорівнюють цінам ціна чи знижується до такого рівня, що стає дорівнює граничним витратам.
Ойкен виділяє в різноманітті і чорту людини в його орієнтації на майбутнє. Перші християни віруючи у швидке пришестя царства небесного не піклувалися про майбутнє. А людина кінця XIX в. – початку XX століття складав господарські плани на десятиліття. Він робив заощадження, щоб не піклуватися в майбутньому (старість, хвороби, навчання дітей, їхня стабільна улаштованість). Нарешті традиційна прихильність до рідних цвинтарів і мобільності. Американський шахтар у депресії 1929-1934 р. мігрував. Український шахтар наприкінці XX в. початку XXI в. бідує «у рідній хаті». Висновок: «... усі люди будучи в здоровому розумі, завжди і всюди діють на основі економічного принципу, у чому і заключається незмінність... З іншого боку, необхідно установити, ті ознаки, що констатують розходження людей у їхньому господарському поводженні».
Последнее обновление ( 20.12.2013 г. )
 
« Пред.   След. »


© 2017 Дипломы, курсовые и рефераты!
Сайт создан: 11.2008
Автор: Джигора Олег dzhigora@gmail.com