Дипломы, курсовые и рефераты!

9.14. Епоха експериментів Печать E-mail
Автор Oleg   
12.12.2013 г.
Ойкен констатує, що з 1914 р. проводяться експерименти в Німеччині, США, Англії, Франції, Росії, Швеції. З'являється новий тип господарської політики – експериментатор. Світова система втрачає свою однаковість. «Однак повсюдно експерименти носять свій особливий національний характер. У Німеччині вони почалися під час війни 1914-1918 р. зі спроби централізованого керування економікою, із прийняття в 1919 р. закону про соціалізацію. Через численні проміжні стадії ці експерименти привели до політики забезпечення повної зайнятості, що впровадилася в життя з 1913 р. і до економічної політики централізованого регулювання економічного процесу. Після 1936 р. однак були запозичення. Корпоративна економіка Муссоліні запозичається новим курсом Рузвельта і встановленням корпоративного порядку після в Німеччині після 1933 р.
Варто тільки співставити між собою США, Росію, Англію і Голландію 1949 року. В усіх цих країнах втілювалися в життя зовсім різні концепції економічної політики (с. 112).
Ойкен наводить приклад з експериментами в Росії: «...першим експериментом стала політика так званого воєнного комунізму, за ним пішла нова економічна політика (НЕП) на зміну якої, починаючи з 1928 року, прийшла економічна політика централізованого планування, що пройшла в ході експерименту численні стадії» (с. 112).
Ці експерименти, як правило, були зімпровізовані. Вони заздалегідь не продумувалися в деталях. «Ленін не мав ніяких уявлень про проблему економічного регулювання, коли у 1917 р. під його керівництвом у Росії був зроблений переворот і тим самим почався великий економічний експеримент. Лише після його проведення він почав зауважувати якого вигляду набула ця проблема» (с. 113).
Коли Ленін у 1917 р. писав свою роботу «Держава і революція», він не мав ані найменшого уявлення про проблему господарського розрахунку і про труднощі централізованого регулювання економічного процесу в сучасному народному господарстві. Його ціль – «організувати все народне господарство за зразком пошти». Коли революція стала реальністю, факти наштовхнули його на головне питання економіки у роботі «Чергові задачі Радянської влади» (1919 р.), де він призивав звертатися «до суспільного обліку і назвав облік і контроль центральним питанням соціалістичної революції». Але для цього не було нічого підготовлено з ідейної сторони.
«Але який би вплив не робив кожен з цих історичних експериментів, в одному відношенні, усі вони мали позитивне значення, а саме в тому, що вони дозволили нагромадити великий досвід перетворення в життя економічної політики».
Особливе значення цей досвід має для країн централізовано-адміністративної економіки кінця XX століття у трансформації в соціально ринкове господарство.
«Саме тиск насущних проблем давав і дає поштовх до проведення експериментів в інших країнах: падіння цін на сільськогосподарську продукцію, безробіття, скорочення експорту й інші проблеми. Найбільш могутнім був імпульс, породжений великою кризою 1929-1932 р. Основною ідеєю всіх політико-економічних експериментів стає запобігання можливого повторення подібної катастрофи» (с. 113).
Ці експерименти йдуть і сьогодні. Китай, Індія, Японія, Аргентина, країни Африки, Латинської Америки, Європейський Союз, країни СНД та ін. Епоха після 1914 року унікальна. Правда експерименти проводилися ще з 1789-1795 р., але кількість їх було незначною. Більшість експериментів не готувалися, не мали концептуальної основи.
Щодо Великобританії та Німеччини – лідери цих двох країн наприкінці XX ст. – початку XXI століття заявили про пошуки третього шляху на шляхах лібералізму. Особливо це стосується ФРН – країни, що дала світу ордолібералізм. У витоків ордолібералізму знаходиться В. Ойкен.
До ордолібералізму. Неолібералізм

Основна теза Хайека: принципова обмеженість людського знання. Його немає ніде в концентрованому виді. Воно розсіяно в безлічі джерел і голів так, що об'єктивна і всеосяжна картина світу включаючи економіку, просто неможлива. Накопичене соціальне знання втілюється в звичках, нормах і навиках людей. Сукупність норм та інститутів суспільства формує порядок, що підтримується і видозмінюється завдяки діяльності людей. Для Хайека, який стверджував, що якщо йому не відоме поняття соціальне, значить неприйнятним є і соціальне ринкове господарство. У нього ринок – «чудо». Ринок – і система добровільного обміну (каталаксія).
Последнее обновление ( 20.12.2013 г. )
 
« Пред.   След. »


© 2017 Дипломы, курсовые и рефераты!
Сайт создан: 11.2008
Автор: Джигора Олег dzhigora@gmail.com