Дипломы, курсовые и рефераты!

Ринкова економіка Печать E-mail
Автор LudaDS   
11.07.2013 г.

Ринкова економіка це соціальна система, заснована на принципі поділу праці, у той час, як засобу виробництва перебувають у приватній власності. У цій системі кожний споконвічно працює сам на себе, але зусилля людей у першу чергу спрямовані на задоволення потреб інших людей, рівно, як і на задоволення власних потреб. Кожний, у підсумку служить іншим людям. З іншої сторони всі інші так само служать окремій людині.

Кожний одночасний засіб виробництва й кінцевий мета будь-якого виробництва; людей одночасно й зміст усієї його діяльності, і інструмент для досягнення цілей інших людей. Уся система управляється ринком. Ринок направляє зусилля кожного індивідуума в те русло, де вони виявляться найбільш корисними для задоволення потреб інших людей.

При цьому, ринок управляє, не прибігаючи ні до насильства, ні до примусу. Держава й апарат соціального примусу не заважають ринку й діяльності людей, продиктованої ринком. Ця сила застосовується для підпорядкування людей тільки у випадку, якщо їх діяльність знаходить деструктивний характер, і загрожує злагодженій роботі механізму ринкової економіки, або самому його існуванню. Ця сила є гарантом людського життя, здоров'я, приватної власності, для їхнього захисту від агресії й шахрайства, як від місцевих злочинних угруповань, так і від зовнішнього ворога. Таким чином, держава створює середовище, у якім ринкова економіка здатна нормально функціонувати.

Марксистське визначення «анархічне виробництво» дуже точне характеризує соціальну структуру, як економічну систему, у якій не існує підпорядкування єдиновладному диктаторові, отакому «паную» виробничої діяльності, який установлює для кожного завдання, і вимагає від кожного беззаперечного підпорядкування його командам. Кожна людина вільна, ніхто із громадян не є жертвою деспотизму. Кожний добровільно й у зручній йому ступені інтегрується в кооперативну систему. Ринок направляє його й показує, де він зможе найбільше повно використовувати всі свої здатності й здатності інших людей. Ринок головніше всього. Тільки ринок керує всією соціальною системою, і наповнює змістом усю її діяльність.

Ринок це не місце, не річ, або колективна власність. Ринок це процес, зобов'язаний своїм існуванням дією індивідуумів, поєднуваних єдиним процесом поділу праці. Сили, що забезпечують безперервну зміну стану ринку, це слушна оцінка ситуації всіма учасниками ринку, і їх дії, викликані цієї оцінкою. Стан ринку в будь-який момент обумовлене структурою ринкових цін, приміром, загальні пропорції обміну визначаються взаємодією між тими, хто прагне купити, і тими, хто прагне продати. У самій суті ринку немає нічого загадкового, або противного природі людину. Увесь ринковий процес повністю результат людської діяльності. Походження кожної події на ринку може бути відстежено, і є ні чим іншим, як свідомим вибором учасників ринку.

Ринковий процес це загальний результат діяльності різних учасників ринку, викликаних необхідністю взаємної кооперації. Ринкові ціни диктують виробникам що робити, як робити, і якої якості повинен бути кінцевий продукт. Ринок це центр, у якім сходяться всі зусилля його учасників. І це центр, звідки ці зусилля розходяться в різні сторони.

Але ринкову економіку слід відрізняти від другої системи, яка хоч і багато раз обговорювалася у світовій історії, але так ніколи й не була реалізована - це система соціальної взаємодії, на основі поділу праці: система соціальної або державної власності всіх засобів виробництва. Ця система може носити різні назви: соціалізм, комунізм, планова економіка, або державний капіталізм.

Ринкова економіка, або капіталізм, і соціальна економіка взаємовиключають один одного. Неможливо не представити, не уявити яку-небудь форму симбіозу цих двох систем; не може бути такого поняття, як змішана економіка, система, яка буде почасти капіталістичної, почасти соціалістичної. Виробництво регулюється або ринком, або вказівками «царя виробництва», або комітетом таких «царів».

Якщо в суспільстві, побудованому на принципах приватної власності засобів виробництва, частина цих засобів перебуває в суспільній власності, тобто управляються й перебувають у власності держави, або одного з його агентств, це не означає, що таке обладнання економіки поєднує в собі соціалістичну й капіталістичну системи. Сам факт того, що держава, або один з його муніципалітетів володіють, або управляють якимись підприємствами, жодним чином не змінює основні риси ринкової економіки. Публічні підприємства є суб'єктом суверенітету ринку. Їм доводиться виступати як у ролі закупників сировини, устаткування, робочої сили, так і в ролі продавців товарів і послуг, відповідно схеми, що встановився, ринкової економіки. Ці підприємства є суб'єктами законів ринку, і тому повністю залежать від своїх клієнтів, хто може, як сприяти їхньому процвітанню, так і стати причиною їх банкрутства. Вони змушено боротися за прибутковість, або, принаймні, уникати збитків.

Уряд може покривати збитки, понесені її підприємствами або магазинами, залучаючи до цього суспільні фонди. Але це ні в якій мері не зменшує або скасовує чільної   ролі ринку, ці заходи просто переміщають фонди в інший сектор. Для покриття таких збитків можуть застосовуватися такі заходи, як додаткове оподатковування громадян. Але збільшення податків не пройде для ринку безслідно, і виявить свій вплив на структуру економіки відповідно до законів ринку. Саме ринок, а в жодному разі не уряд, що збирає податки, вирішує, хто постраждає в результаті цих дій, і як вони відіб'ються на процесах виробництва й споживання. Таким чином, ринок, а не урядові організації визначають, які наслідки викличуть подібні дії.

 
« Пред.   След. »


© 2017 Дипломы, курсовые и рефераты!
Сайт создан: 11.2008
Автор: Джигора Олег dzhigora@gmail.com